У одного (багача) був на службі чоловік що купляв шкіри убитих звірів від всіх мисливців - підданих пши. Одного разу він сказав пши, що один з мисливців завжди здобуває шкури дивовижних звірів.

- Коли він ще принесе шкури, скажи йому, щоб зайшов до мене, - велів пши.

Одного разу прийшов мисливець до пши - той зустрів його привітно.

- Заходь, заходь, - сказав він.- Сідай, я хочу, щоб ти розповів мені найцікавіше з того, що сталося з тобою на полюванні.

- Що може статися з простим мисливцем!

- Подумай і розкажи, поки не розповіси - не відпущу тебе! - сказав пши.

Подумав мисливець і почав свою розповідь:

- Щодня удосвіта на лісову поляну виходить лев, а разом з ним хлопчик. Вони перетинають поляну і заходять в ліс. Багато раз бачив я їх, але не наважувався вистрілити - жалко було убити хлопчика і лева. Це - найцікавіше з того, що я бачив на полюванні.

- Тоді ти злови цього хлопчика живим і достав його до мене - не зловиш, велю тебе убити, - сказав пши.

- Як я його зловлю: якщо побіжу - не наздожену, а коли вистрілю - уб'ю, - відповідав мисливець.

- Злови як хочеш, але приведи до мене хлопчика живим, - велів пши.

- Тоді і ти допоможи мені. Лев виходить з лісу завжди по одній дорозі. Треба всю поляну обкласти соломою, залишивши тільки шлях, по якому віна йде. Через кожні три кроки треба поставити людей. Я сяду біля дороги, на яку вийде лев, і, коли віна буде на поляні, я вистрілю, а всі повинно будуть підпалити солому в ту ж мить, як пролунає мій постріл. Якщо на цей раз не зможу зловити хлопчика, - значить, мені ніколи цього не зробити.

Пши наказав зробити так, як сказав мисливець. Привезли декілька возів соломи і влаштували засідку. Перед світанком лев вийшов на поляну. Слідом за нею, як завжди, йшов хлопчик. Як тільки лев показався на поляні, мисливець вистрілив, і люди пши підпалили солому. Лев кидався в різні боки, але, переконавшись, що вогонь палає з усіх боків, кинувся в полум'я і втік. Хлопчик же боявся і вогню і людей. Він став метатись по галявині, і його було легко полонено.

Привезли сина лева в аул, зробили для нього клітку і посадили туди. Його добре годували, але ніколи не випускали на волю. З цим хлопчиком, сином лева - в аулі його сталі звати Аслануко - познайомився і незабаром подружився син пши. Щодня він підходив до клітки і розмовляв з полоненим. Одного разу Аслануко сказав:

- Ти знаєш, що твій батько зробить все, про що ти попросиш. Хай він дозволить випускати мене на день з клітки - ми будемо з тобою добре грати.

- Вели, батько, випускати Аслануко на день з клітки - ми з ним гратимемо. Вечорами він повертатиметься в клітку, - сказав син пши.

Пши розсердився і відповів, що не можна випускати сина лева з клітки - він всіх може погубити.

Коли хлопчик прийшов до Аслануко, той запитав:

- Ти просив батька випускати мене вдень з клітки?

- Просив, але він відповів, що ти можеш погубити всіх!

- Проси ще, плач, якщо ти стоятимеш на своєму, він мене випустить.

Хлопчик пішов до батька і сказав:

- Випусти Аслануко, ми гратимемо у дворі і нікуди не підемо!

І він гірко заплакав. Тоді батько дав йому ключі і сказав:

- На, візьми ключі і сам випускай сина лева.

Хлопчик тут же прибіг до клітки, відкрив замок і випустив Аслануко. Вдень вони грали у дворі, а увечері син лева повертався в клітку. Так продовжувалося досить довго.

- Не годиться, що ми тільки так граємо. Якби у нас була гиря в п'ять пудів, я навчив би тебе цікавішій грі. Скажи батьку, хай він велить ковалям зробити для нас п'ятипудову гирю, - сказав одного разу Аслануко.

Знову пішов хлопчик до батька і сказав йому:

- Вели ковалям зробити для нас п'ятипудову гирю!

- Хіба можна грати такою гирею, адже вона уб'є тебе! Горя ми наберемося з цим Аслануко! - розсердився пши.

Але хлопчик наполягав на своєму, і пши велів зробити їм гирю. Коли п'ятипудова гиря була готова, хлопчики грали з нею, і син пши скоро став підкидати її однією рукою, немов пушинку.

- Тепер ця гиря вже не годиться, хай зроблять нам двадцятипудову гирю, - сказав тоді Аслануко.

Знову прийшов син пши до батька і сказав йому:

- Та гиря вже не годиться - дуже вона маленька, вели зробити для нас двадцятипудову гирю.

Знаючи, що син не відступить, пши з бурчанням наказав зробити для нього таку гирю. Коли гиря була готова, ніхто не зміг принести або привезти її в аул. Хлопчики пішли в кузню і самі принесли гирю, стали з нею грати.

Одного разу Аслануко дуже далеко кинув гирю, і вона рознесла огорожу, якою був обгороджений двір в п'ять десятини.

- Більше ми не гратимемо гирею, - сказав після цього син лева. - Попроси батька, щоб він дозволив нам виїжджати з аулу - адже він тобі ні в чому не відмовить.

Пішов син пши до батька, попросив у нього дозволу виїжджати разом з сином лева з аулу.

- Від цього Аслануко ми ще здобудемо горя. Що він ще придумав! - розсердився пши. Але його син наполегливо просив дозволу, і довелося пши погодитися.

Стали друзі їздити в різні краї. Одного разу син лева сказав синові пши:

- На сході живе красива дівчина - красивіше за неї немає на цьому світі. Багато джигітів хотіли одружитися на ній, але хто б до неї не відправився, доїхати не зміг: нікому не вдалося пройти позвз інижей, а хто минув інижей, не зміг пройти мимо нагучиц. І твій батько багато раз відправлявся за нею, але не зміг добути її. Я одружу тебе на ній.

Погодився син пши. Аслануко узяв двадцятипудову гирю, і вони відправилися в дорогу. Коли досягли вони країни інижей заїхали до трьох братів-інижам. Зраділи інижі гостю.

- Аслануко, як довго ти не був у нас, - сказали вони і хотіли внести його до будинку на руках.

- Про мене не турбуйтеся, ось мій друга, надайте йому почесті, інакше він може погубити рід інижей, - сказав їм Аслануко.

Інижі підхопили сина пши і на руках внесли його до будинку. Три дні і три ночі бенкетували друзі у інижей, а на четвертий ранок відправилися в шлях. Незабаром приїхали вони до чотирьох братів-інижам.

- Аслануко, як довго тебе не було у нас, - сказали вони.

- Про мене не турбуйтеся, надайте почесті моєму друговіе, - сказав Аслануко інижам.

Інижі підхопили сина пши і на руках внесли його до будинку, надали їм великі почесті. Три дні і три ночі бенкетували друзі у інижей, а на четвертий ранок виїхали в шлях. Незабаром приїхали вони до семи братів-інижам.

- Аллах, аллах, звідки ти, Аслануко? - З такими словами інижі вибігли їм назустріч.

- Про мене не турбуйтеся, надайте почесті моєму друговіе, - сказав і цього разу Аслануко.

Інижі підхопили сина пши і на руках внесли його до будинку. Щедро пригостили їх, надали великі почесті. Погостювали друзі у інижей три дні і три ночі, а на четвертий ранок Аслануко сказав:

- Свого друга я залишу у вас. Якщо дізнаюся, що ви чимось його образили, не пощаджу нікого з вашого роду. Через три тижні я повернуся.

Відправився Аслануко в шлях і приїхав в край нагучиц. Перевдягнувся він старою бабою-жебрачкою і так ходив по їхньому краю. Дізнався він, що дівчину гострозоро охороняє варта - тільки іноді її випускають з будинку, і у цей момент її можна викрасти. Довго готувався він до викрадення дівчини, і таки здійснив задумане.

Тим часом син пши жив у інижей. Спочатку вони добре залицялися за ним - щодня голили йому голову і бороду, рясно і смачно годували. Коли ж термін повернення Аслануко пройшов, інижі змінили відношення до гостя: спочатку погано його годували, а потім задумали убити.

Аслануко їхав з красунею, а сам все думав про сина пши. Він вирішив попередити інижей про своє повернення і кинув двадцятипудову гирю так, щоб вона потрапила на землю інижей. Коли гиря впала, удома інижей затремтіли.

- Аслануко повернувся! - сказали інижі. Вони швидко помили, поголили, добре нагодували сина пши, наділи на нього новий одяг і попросили не говорити Аслануко, що його тут кривдили.

Коли Аслануко повернувся, інижі вийшли йому назустріч і на руках внесли до будинку красуню.

Вони влаштували семиденне свято на честь Аслануко. Після закінчення його друзі пустилися в зворотний шлях. Господарі супроводжували їх, поки вони не покинули країну інижей.

Коли приїхали вони в рідний аул, тут їм влаштували семиденний бенкет.

Зажив пши з молодою дружиною щасливо, а син лева як і раніше був йому вірним іншому.

Пройшло багато років, і одного разу син пши сказав Аслануко:

- Ти одружував мене, треба і тобі одружитись.

- Ні, я не одружуюся. Якщо хочеш зробити для мене добру справу, дай мені волю - відпусти у ліс, - сказав Аслануко.

- Як ти можеш так говорити, ти завжди вільний, якщо захочеш!

- Ні, я повинен був все життя просидіти в клітці. Ти мене звільнив, а я врятував тебе від загибелі. Якщо тепер ти вирішиш, я піду в ліс, і ми ніколи не побачимося, - сказав Аєлануко.

- Якщо хочеш піти, щасливого тобі шляху! Візьми з того, що у нас є, все, що хочеш.

- Мені нічого не потрібно, - сказав син лева. Друзі попрощалися, і Аслануко пішов в ліс.