Зібралися одного разу разом тигр, вовк і лисиця і пішли на полювання. Добули вони козу, джейрана і зайця і притягнули до житла тигра.

Вовк і лисиця сподівалися, що тигр візьме собі все, що йому захочеться, а інше поділить і дасть кожному, що йому належить. Але тигр здогадався, чого вони хочуть, і сказав про себе: "Ви-то думаєте так, а я інакше. Подивимося, що тепер буде!"

Проте кожний із звірів тримав свої думки в таємниці.

Коли всі вляглися, тигр обернувся до вовка і сказав:

- Ти мій помічник, поділи нашу здобич!

Прийнявся вовк за справу.

- Ти великий, - звернувся він до тигра, - і коза велика, значить, вона твоя. Я невеликий, і джейран невеликий. Хай він будемо моїм. А лисиця маленька, і заєць маленький. Хай він дістанеться лисиці.

Розсердився тигр:

- Ти, я дивлюся, перш за все про себе думаєш: "Я такий-то... Це моє..." А хто ти такий? Що ти про себе уявляєш?Чи знаєш ти, нещасний, з ким надумався змагатися?! А ну підійди до мене ближче!

Підійшов вовк до тигра, той рикнув і убив бідолаху одним ударом.

Потім обернувся до лисиці і наказав їй:

- Тепер ти діли здобич!

- Коза дуже хороша на сніданок пану звірів, - мовила лиса.- Джейрана слід приберегти на обід - хай цар порадіє. А заєць стане в нагоді цареві на вечерю.

- Скажи мені правду, - питає тигр, - у кого ти навчилася так уміло ділити здобич?

- Милосердний государ, - відповідає лисиця, - та ляжуть всі твої біди на мене! Хвала тому, хто піклується про інших. Коли я побачила, що стало з вовком, то зрозуміла, що не слід думати тільки про себе.

- Раз так, - вирішив тигр, - я поступлю по справедливості. Візьми всіх трьох звірів собі, а я добуду ще що-небудь.

Зраділа лисиця: "Як добре, що випало мені ділити здобич після вовка!
У сильних своя мораль, а кожна думка до ситуації підхожа.