Сидів одного разу скнара у дворі свого будинку і їв коржики з медом. Проходив по вулиці чоловік і окликнув його. Довелося скнарі з ввічливості запросити перехожого в будинок.
Він поспішно заховав коржики, а мед прибрати не встиг. Так мед і залишився на видноті. “Нічого, - думає скнара, - не стане ж він є один мед без коржиків”. А сам говорить гостю:
- Пригощайся медом, коли любиш.
- Спасибі, - відповідає гість, - мед – річ хороша. Як його не любити!
І почав уплітати мед, розхвалювати його незвичайний смак.
- Так, - видавив з себе скнара, - смак у меду дійсно хороший. Тільки не їж дуже багато, а то заколе у сердці.
- Так то правда, - усміхнувся гість, - неодмінно заколе. От тільки питання у кого саме.