Якось трапилося, що Щедрий і Жадібний жили разом. Вирішили вони відправитися пошукати щастя. Звалили хурджіни на плечі і рушили в дорогу. Йшли вони весело, розповідали небилиці та казки і дорога здавалася їм коротшою. На привалі Щедрий витяг з хурджіна їжу, а Жадібний сказав, що він залишить свою про запас. Щедрий, звичайно, пригостив його, і так повелося кожен раз. Коли ж у Щедрого скінчилася їжа, Жадібний кинув його напризволяще і, не сказавши ні слова, пішов далі. Щедрий в зневірі звернув на іншу стежку. Незабаром стемніло, і прийшов час подбати про ночівлю. Побачив Щедрий покинутий мли
Якось трапилося, що Щедрий і Жадібний жили разом. Вирішили вони відправитися пошукати щастя. Звалили хурджіни на плечі і рушили в дорогу. Йшли вони весело, розповідали небилиці та казки і дорога здавалася їм коротшою.
На привалі Щедрий витяг з хурджіна їжу, а Жадібний сказав, що він залишить свою про запас. Щедрий, звичайно, пригостив його, і так повелося кожен раз. Коли ж у Щедрого скінчилася їжа, Жадібний кинув його напризволяще і, не сказавши ні слова, пішов далі. Щедрий в зневірі звернув на іншу стежку.
Незабаром стемніло, і прийшов час подбати про ночівлю. Побачив Щедрий покинутий млин, ліг в корито для зерна і заснув.
Його розбудив дивний шум. Прокинувшись, він побачив, що поруч горить багаття, а навколо нього сидять лисиця, вовк і ведмідь. Щедрий злякався і лежав непорушно.
- Розкажи що-небудь, - попросили лисицю вовк і ведмідь.
- Я розповім про марне для нас, але корисне для людини, - сказала лисиця. - Близько млинарської канави є два великих камені, під ними нора, а в норі живе миша. Зі сходом сонця вона виносить з нори калі золота, а ввечері забирає назад.
- А тепер твоя черга, - звернулася лисиця до вовку.
- На тій високій горі пасуться вівці, - розповів вовк. - Одна з них, сама паршива, дає стільки вовни, скільки не дає і вся отара. От би що знати людині!
- А я знаю, що під горіховим деревом біля міської брами зарито скарб, - сказав ведмідь.
На світанку звірі пішли, а Щедрий забрав собі всі скарби, про які говорили звірі, і купив у пастухів саму паршиву вівцю.
Повернувся додому Щедрий і зажив в достатку.
А потім повернувся і Жадібний. Він був дуже змучений і одягнений у лахміття. Вдома йому розповіли про вдачу його друга.
На другий день Жадібний пішов до щедрого і почав скаржитися на свою долю:
- Багато країн я об'їхав, і скрізь на мою долю випадали горе і страждання. А як до тебе прийшла удача, мій брат?
Щедрий розповів про все і поділився з ним своїми скарбами.
Але жадібному здалося, що його обділили, і він вирішив сам піти на те саме місце і підслухати розмову звірів. Раптом вони розкажуть про нові скарби!
Знайшовши млин, заліз у корито для зерна і став чекати.
Опівночі прийшли звірі, розвели вогонь і стали грітися. Вигляд у них був дуже незадоволений.
- Що невесела, лисиця? - Запитали вовк і ведмідь.
- Як же мені бути веселою, коли хтось дізнався мою таємницю і стягнув золото, - відповіла лисиця.
- Та й наші скарби хтось прибрав до рук, - поскаржилися вовк із ведмедем. - Не інакше, як нас підслухали! Давайте-но перевіримо, чи немає тут кого-небудь.
Звірі почали обшукувати млин. У кориті для зерна вони знайшли Жадібного і розірвали його на частини.