У давні часи жив собака. Надумав він собі пошукати господаря.

Одного разу відправився він світ за очі і прийшов до берега річки. Бачить на березі сидить вовк.

- Здрастуйте, вовк! – говорить собака.

- Навіщо прийшов?- питає вовк.

- Я шукаю собі господаря. Візьми мене до себе, – говорить собака.

Вовк погодився і пішли вони разом. Йшли вони, йшли, раптом вовк зупинився і говорить:

- Ой, біжимо скоріше, ведмідь йде!

Тоді собака зрозумів, що вовк боязкий, підійшов до ведмедя і говорить йому:

- Візьми мене до себе. Я шукаю господаря.

Ведмідь погодився. Пішли вони, йшли, йшли, раптом ведмідь зупинився і говорить:

- Біжимо звідси, лев йде! Він нас з'їсть.

Тоді собака зрозумів, що ведмідь слабкий і боязкий і, кинувши його, пішла з левом. Йшли вони, йшли і вийшли на поляну. А там – людина. Лев побачив його і говорить:

- Ох біда. Онде людина іде. Біжимо скоріше!

Тоді собака зрозумів, що і лев слабкий, і пішла до людини. Підійшла і просить:

- Візьми мене до себе.

Людина узяла собаку до себе. Зраділа, що знайшла собі господаря, і говорить:

- Немає на світі нікого сильніше за людину.

І з тих пір собака вірно служить людині.