У давні часи жив собака. Надумав він собі пошукати господаря.
Одного разу відправився він світ за очі і прийшов до берега річки. Бачить на березі сидить вовк.
- Здрастуйте, вовк! – говорить собака.
- Навіщо прийшов?- питає вовк.
- Я шукаю собі господаря. Візьми мене до себе, – говорить собака.
Вовк погодився і пішли вони разом. Йшли вони, йшли, раптом вовк зупинився і говорить:
- Ой, біжимо скоріше, ведмідь йде!
Тоді собака зрозумів, що вовк боязкий, підійшов до ведмедя і говорить йому:
- Візьми мене до себе. Я шукаю господаря.
Ведмідь погодився. Пішли вони, йшли, йшли, раптом ведмідь зупинився і говорить:
- Біжимо звідси, лев йде! Він нас з'їсть.
Тоді собака зрозумів, що ведмідь слабкий і боязкий і, кинувши його, пішла з левом. Йшли вони, йшли і вийшли на поляну. А там – людина. Лев побачив його і говорить:
- Ох біда. Онде людина іде. Біжимо скоріше!
Тоді собака зрозумів, що і лев слабкий, і пішла до людини. Підійшла і просить:
- Візьми мене до себе.
Людина узяла собаку до себе. Зраділа, що знайшла собі господаря, і говорить:
- Немає на світі нікого сильніше за людину.
І з тих пір собака вірно служить людині.