У стародавні часи жила одна бідна жінка з маленьким сином. Нічого у них не було, окрім шістдесяти мідних монет. Одного разу дізналася матір, що в сусідньому улусі продають хліб. Відлічила вона двадцять монет, дала їх синові і веліла купити хліба.

Хлопчик побіг, піднявся на пагорб і побачив, що два пустуни збираються убити цуценя. Пошкодував він цуценя, дав хлопчиськам двадцять монет і приніс його в свою юрту.

- А де ж хліб? - запитала матір.

Син все розповів матері і показав цуценя. Нічого мати не сказала.

Залишилося вдома сорок мідних монет. Через декілька днів мати знову послала сина за хлібом. Хлопчик тільки піднявся на пагорб і побачив, що ті ж пустуни мучать кошеня. Пошкодував він кошеня, віддав хлопчиськам гроші і приніс його додому.

- А де ж хліб і куди ти дівав гроші? - запитала матір.

Син все розповів і показав врятованого кошеня.

Мати заплакала і віддала йому останні двадцять монет, щоб він купив хліба. Цього разу пустунів на пагорбі не було, але двоє дорослих збиралися убити маленького левеня. Віддав їм хлопчик останні гроші і тим врятував левеня від смерті.

Зрозуміла матір, побачивши левеня, куди дівав син останні гроші і заплакала ще гірше. І наказала вона, щоб син кинув левеня в лісову гущавину.

Не зміг хлопчик не послухатися матері і поніс левеня в тайгу. Коли вони відійшли недалеко, левеня сказало людським голосом:

- Не кидай мене хлопчик... Віднеси до моєї матері, вона для тебе що хочеш зробить, що хочеш віддасть. А ти нічого не бери, а попроси у неї золотий перстень, який у неї знаходиться на середньому пальці передньої лапи.

Йшли вони, йшли, і нарешті, зустріли лева, такого великого, що хлопчикові стало страшно. Лев зрадів, побачивши свого левеня, став пестити його, а потім запитав хлопчика, що йому дати, чим заплатити йому за те, що він врятував його дитя.

Хлопчик тремтячим голосом попросив перстень з середнього пальця. Лев віддав перстень. Хлопчик попрощався і пішов додому. Дорогою він втомився, зголоднів, захотів спати. От і забажав про себе їжі і коня в дорогу. Сів під деревом і заснув. Коли він прокинувся, то побачив поряд з собою в дерев'яній тарілці багато вареного соковитого м'яса. Осторонь пасся осідланий кінь. Зрозумів хлопчик, що не простий перстень подарував йому лев, а чарівний, що не побажаєш все буде. Наївся він вволю, поклав інше в торбину, схопився на коня і пострибав до будинку. Мати побачила сина на коні, зраділа.

Побудували вони собі будинок і з цього дня зажили ситно, без колишньої потреби.

Пройшло декілька років. Хлопчик виріс, одружився. І тут трапилася біда: якось вранці прокинувся він і бачить, що немає поряд молодої дружини, немає під подушкою персня, який подарував йому лев. І він вже не в новому будинку, а в колишній старій юрті, не під бобровою ковдрою, а під старою овчиною лежить... А на полиці мишка сидить, жує суху кірку.

Зловив хлопець мишку рукою та і говорить:

- Все у мене пропало... ніхто мене не жаліє і я нікого не буду. Задавлю мишеня.

А мишка відповідає людським голосом:

- Не вбивай мене, я тобі добру службу послужу, допоможу перстень знайти. Його твоя дружина вкрала, вона тепер за морем живе...

Хлопець узяв з собою собаку і кішку, яких раніше від смерті врятував, узяв мишку, і всі вони пішли шукати чарівний перстень. Дійшли вони до моря, дивляться - на іншому березі стоїть будинок, з труби клубочиться димок.

Хлопець сів на собаку, на її хвіст посадив кішку, на хвіст кішці - мишку, і так вони перепливли море... Хлопець залишився на березі, а собака, кішка і мишка пішли до будинку. Кішка залізла на дах, мишка шмигнула під двері і сховалася під ліжко, а собака зайшла в будинок. Дружина хлопця побачила собаку, вийняла з рота золотий перстень та і говорить:

- Ой, як цей собака схожий на нашу...

Тут кішка зверху стриб злодійці на голову - та з переляку упустила перстень - мишка підхопила його і все троє кинулись з будинку до свого господаря.

Повернувшись додому, вони довго і щасливо жили всі разом: хлопець мати, собака, кішка і мишка.