Одного разу голодний вовк у пошуках їжі блукав по дорозі, і побачивши, що пасеться на лугу кінь, сказав йому:

- Кінь, я тебе з'їм.

- Ну що ж, їж, - сказав кінь. - Тільки раніше прочитай, що у мене на копиті написано.

Став вовк розглядати, що написано у коня на копиті. А кінь як брикне його копитом по голові - так наш вовк по траві і покотився.

А кіня тим часом і слід простиг.

Прокинувся вовк, пішов далі і охає:

- Ніколи я не був грамотієм. І який шайтан попросив мене читати, що на копиті написане?

Ось йде вовк і зустрічає собаку мисливця.

- Собака, я тебе з'їм, - говорить він.

- Добре, їж, - відповідає собака. - Тільки допоможи мені спочатку з чагарника мою здобич дістати: я сама-то вже стара стала - погано бачу.

- Добре, - погоджується вовк.

Собака повела вовка в гущавину чагарника, де її господарем-мисливцем був захований капкан, а біля нього кинута приманка - шматок яловичини.

- Ось тут, пошукай в кущах, - говорить собака.

Поліз вовк здуру в кущі за м'ясом та і потрапив ногою в капкан. А собака що є духу помчала скоріше додому, щоб привести з собою господаря-мисливця.

Тут тільки зрозумів вовк, в яку біду він потрапив; перегриз собі лапу та на трьох лапах насилу втік в своє лігво, дорогою лаючи себе на чому світ стоїть:

- Дурень я, дурень. І навіщо собаку послухав?

Ось пройшов деякий час. Знову вовк зголоднів і пішов відшукувати собі їжу. Блукав він навколо села і побачив: на околиці у комори свині риються. Підійшов до них вовк і говорить:

- Свині, я вас з'їм.

- Якщо хочеш, їж, - відповідають свині. - Тільки спочатку послухай, як ми пісні співаємо.

- Ну що ж, співайте, а я послухаю, - погоджується вовк.

Свині підняли такий оглушливий виск, що прибігли люди з палицями і, побачивши вовка, почали бити його.

Насилу вовк вирвався.

Тікаючи, він знову почав лаяти себе за помилку.

- І заслужено, - говорить він, - мені, дурневі сірому. Тільки більше я вже нічиїх слів слухатися не буду і першого, хто мені попадеться, живцем з'їм.

І попадається йому назустріч людина - з лісу дрова везе.

- Ну, тепер-то я тебе з'їм! - говорить вовк. І вже зовсім готовий на людину кинутися.

- Ну, що ж, їж, я готовий, - говорить людина. - Тільки тобі на землі мене з'їсти незручно: зачують мої собаки, прибіжать, віднімати мене будуть. Адже так?

- Так, - відповідає вовк.

- Ну ось. А щоб ніхто тобі не заважав, заліземо обидва на дерево. Там ти і з'їси мене.

- Добре, - погоджується вовк.

Людина швидко підійнялася на дерево і кричить вовкові:

- Лізь і ти!

- Не можу підійнятися, - відповідає вовк. - Кігті не беруть.

А людина це і без цього знала.

- Ну добре, - відповідає він. - Ось я кину тобі зверху мотузок, ти просунь в нього голову, і я тебе затягну вгору.

Зробив чоловік на кінці мотузка петлю і кинув її вовкові. Вовк живо просунув голову в петлю і кричить людині:

- Тягни!

Зіскочив чоловік з дерева, вхопився за кінець мотузка та і потягнув вовка вгору. Петля туго стягнула шию вовка, - тут йому і смерть прийшла.