Жила в горах дівчина. З найбідніших була, а зазнавалася - далі нікуди. У Гавані у неї була родичка. І ось одного разу ця родичка прислала за нею. Зібралася наша горда в дорогу. У Гавану поїхала. Незабаром повернулася вона назад у своє село, вбрана по моді, завита - не впізнати її. А ніс дере ще дужче. Бачить вона мачете і запитує: - Що то за штука? Для чого вона? Селяни дивуються, кажуть: - Це мачете, ним очерет рубають. А вона все міською панночкою прикидається. Зупинилася біля плуга та тицяє пальцем: - А це як називається? Для чого це? Селяни відповідають:
Жила в горах дівчина. З найбідніших була, а зазнавалася - далі нікуди. У Гавані у неї була родичка. І ось одного разу ця родичка прислала за нею. Зібралася наша горда в дорогу. У Гавану поїхала.
Незабаром повернулася вона назад у своє село, вбрана по моді, завита - не впізнати її. А ніс дере ще дужче.
Бачить вона мачете і запитує:
- Що то за штука? Для чого вона? Селяни дивуються, кажуть:
- Це мачете, ним очерет рубають. А вона все міською панночкою прикидається. Зупинилася біля плуга та тицяє пальцем:
- А це як називається? Для чого це? Селяни відповідають:
- Це плуг, ним землю орють.
Так підходила вона до корів, кіз і все робила вигляд, ніби нічого не відає, що це таке. Побачила граблі і запитує:
- А це як називається?
Запитує, а сама поставила ногу на зуби. Не встигли їй відповісти, граблі як грюкнуть її по лобі, а наша панночка як закричить:
- Ах, прокляті граблі!
Тоді всі зрозуміли, що вона тільки вдає з себе міську панночку.