Томмі Граймс іноді поводив себе як хороший хлопчик, а іноді бешкетував та був неслухом. І тоді мама говорила йому:
- Ах, Томмі, Томмі, будь розумникомю. Не тікай з нашої вулиці, не то тебе містер Майка забере!
Але все одно Томмі іноді тікав з своєї вулиці. І ось раз не встиг. він завернути за ріг, як містер Майка схопив його, сунув вниз головою в мішок і поніс до себе.
Прийшов містер Майка додому, витягнув Томмі з мішка, поставив його на підлогу і обмацав йому руки і ноги.
- Жорсткий попався, – похитав головою містер Майка. – Ну та все одно, – на вечерю у мене нічого більшого не немає, а якщо тебе відварити гарненько, вийде не так вже погано. Тільки про пряне про коріння-то я і забув! А без нього ти будеш зовсім гіркий. Салі! Ти чуєш? Підійди но сюди, Салі! – покликав він місіс Майку.

Місіс Майка вийшла з іншої кімнати і запитала:

- Чого тобі?
- Ось хлопчисько – це нам на вечерю, – сказав містер Майка. – Тільки я забув про пряне коріння. Постережи його, поки я за ними сходжу.
- Не турбуйся, гляну – відповіла місіс Майка, і містер Майка пішов.
Тут Томмі Граймс і питає місіс Майку:
- А що, містер Майка завжди їсть на вечерю хлопчиків?
- Частенько, милий, – відповідає йому місіс Майка.-Звичайно, як хлопчики погано поводяться і попадаються йому на очі.
- Скажіть, а чи немає у вас чого-небудь іншого на вечерю, окрім мене? Ну хоч пудингу? – запитав Томмі.
- Ох, я дуже люблю пудинг! – зітхнула місіс Майка. – Тільки мені так рідко доводиться його їсти.
- А ви знаєте, моя мама якраз сьогодні готує пудинг! – сказав Томмі Граймс.- І вона вам, звичайно, дасть шматочок, якщо я її попрошу. Збігати, принести вам?
- Який дбайливий хлопчисько! -зраділа місіс Майка. – Тільки дивися не барися, обов'язково повертайся до вечері.
Томмі кинувся навтік і був несказано радий, що так легко уминув смерті. Багато днів після того він поводився надзвичайно добре, але одного прекрасного дня він знову таки забіг за кут.
І треба ж було так трапитися, що не встиг він опинитися на іншій вулиці, як містер Майка заграбастав його, сунув в свій мішок і поніс додому.
Притягнув він Томмі до себе додому, витрусив з мішка і відразу впізнав його.
- Е-е, – говорить, – та ти ніяк той самий хлопчисько, що залишив мене з господинею без вечері. Але більше тобі це не вдасться! Тепер я сам тебе постережу. Нумо, лізь в скриню, а я посиджу та почекаю, поки скипить для тебе казан з водою.
Довелося бідному Томмі лізти куди наказано, а містер Майка всівся на скриню і почав чекати, поки казан закипить. Чекали вони, чекали, а казан все не закипав, так що під кінець містерові Майці це набридло і він сказав:
- Ей ти, там внизу! Що мені, – століття тут сидіти? Нумо висунь но мені ногу!
Томмі в скрині знайшов макогона та висунув його назовні, містер Майка схопив сокиру, відрубав її і кинув в казан. Потім покликав:
- Салі! Салі, дорога!
Але ніхто не відповів. Тоді містер Майка вийшов в сусідню кімнату пошукати місіс Майку, а поки шукав, Томмі вибрався з-під дивана і кинувся до дверей.
І ось знову повернувся Томмі Граймс додому і більше ніколи не забігав за кут до тих самих пір, поки не виріс великий і йому не дозволили ходити усюди одному.