Було це в Англії. Жили собі край села троє поросят. Звали їх Броуні, Уіті та Блакі. Особливих занять у них не було, бо що може робити маленьке порося? Майже весь свій час вони віддавали іграм та розвагам. Та ось прийшов час подумати про те, як збудувати власний дім. Блакі був дуже розсудливим і охайним, принаймні, як для поросятка. І ніколи не забував, що казала Мама: “Що б ви не робили -робіть це якнайкраще!” І Блакі, запропунував:
А збудуймо наш власний дім!
Але його брати не були охочі до праці. Броуні, недовго думаючи, збудував хатку з соломи.
Справа йшла просто і легко. І день не минув, як хижка стояла у всій своїй красі.
Уіті теж не надто обтяжувався надмірними роздумами і звів хатинку з лози, а замість даху навалив товтий шар сухого листя. Уже надвечір будівництво було завершене.
АБлакі був кмітливим, до кожного діла ставився серйозно. Годі вже й казати про таку
відповідальну справу, А як будівництво. Він усе ретельно обміркував і почав зводити цегляний дім.
Саме за роботою брати його і застали.- Отакої! Охо-хо! А що це ти таке будуєш? Чи не фортецю часом? - розреготалися Броуні та Уіті, та так гучно, що їхнє рохкання було чути далеко-далеко
в лісі.
А в тому самому лісі жив великий вовк. Злющий був вовк, поганий. Та ще й дуже ласий до маленьких поросят. Почув він реготання зухвалих братиків і негайно вирішив на власні очі побачити бешкетників. Помітили його Броуні з Уіті, і стало їм зовсім не весело.
Перелякалися так, що їхні маленькі рожеві хвостики дрібко затрусилися.
І поросята кинулися тікати.
Броуні першим дістався своєї хатки і ледь устиг двері зачинити. Але хіба то перешкода для правжнього лиходія? Вовк дмухнув тричі - хатка й розлетілася. Ще б пак, хижка ж була солом’яною.

Дременув Броуні чимдуж до хатки Уіті, ледь ускочив. Налягли брати на двері, щосили тримають -бояться. Але це не стримало поганого Містера Сміта.
Перепочив трошечки, та як дмухнув щосили -завалилася халабудка. Перелякалися поросята не на жарт. Дрібно перебираючи ратичками, помчали до будинку Блакі.
А він був не тільки чемним і розсудливим, а ще й поблажливим і великодушним. І давно вже вибачив братам їхнє кепкування. Пустив Блакі їх до себе. Вони ж були такі перелякані, що й слова вимовити не могли. Хутко майнули під ліжко. Там і причаїлися, тремтячи, як листячко на вітрі.


Вовк за своїм звичаєм почав дути і на цей будинок. Спочатку вовк дув, потім плюнув, знову дув, знову плюнув... дув та плював, дув та плював, а будинок все стояв та стояв. Ну, бачить вовк, як ні дми, як ні плюй — будиночка не знесеш Ось він і говорить:

- Слухай, порося, а я знаю, де росте солодка ріпа!

- Де? - питає Блакі.

- Та тут недалечко на городі. Завтра встань раніше, а я за тобою зайду. Підемо разом, нарвемо собі ріпи на обід.

- Гаразд! - говорить порося. - Встану. Ти коли прийдеш?

- О шостій.

На тому і порішили. Але Блакі піднявся не в шість, а в п'ять і сам нарвав ріпи. Ось приходить вовк і питає:

- Ти встало, порося?

- Давно! - відповідає хитрий Блакі.- Вже з городу повернувся. Бачиш - у мене повний горщик ріпи на обід.

Розсердився вовк, але вигляду не показав - все прагнув придумати, як би йому поросяти перехитрити.
Знаю — говорить, де росте славна яблуня! - говорить.

- Де?

- Там внизу, у саду, - відповідає вовк - Завтра в п'ять ранку я за тобою зайду - нарвемо яблук та поласуємо досхочу! Тільки дивися більше мене не одурюй.

На тому і порішили. На ранок Блакі скочив о четвертій ранку і прудко майнув за яблуками - хотів до приходу вовка повернутися Але сад був не близько, та ще довелось на дерево лізти. Тільки почав він спускатися, - вовк вже тут як тут.
Зрозумів Блакі що потрапив в халепу. А вовк підійшов до нього і говорить:

- Ах, це ти, порося! Раніше мене прийшло? Ну, як яблука? Смачні?

- Дуже смачні, -відповідає Блакі. - Тримай, я тобі кину одне!

І кинув яблуко тільки не вовкові, а убік. Поки вовк бігав за яблуком, Блакі зістрибнув на землю і чкурнуло додому.

На інший день вовк знову прийшов і говорить поросяті:

- Слухай, порося, нині в місті ярмарок. Підеш?

- Ну звичайно! - відповідає порося. - Ти коли збираєшся?

- У три.

А порося знову вийшло з будинку раніше. Прибіг на ярмарок, купило собі бочку на огірки, і попрямувало вже було додому, як раптом бачить - вовк йде. Що робити? На смерть перелякався Блакі, с того переляку вляз у бочку, та на біду перекинув її і разом з нею покотився з горба прямо на вовка. Бахнуло його по бокам, та так налякалу що вовк ледве втік від тої халепи, такого страху натерпівся що й про ярмарок забув.

Нарешті прочумався і побіг до поросяти. Підійшов до віконця і почав розповідати, якого страху натерпівся, коли щось величезне, кругле повалилося на нього з горба.

- Ха-ха-ха! - розсміявся на те Блакі. - адже це я тебе налякав! Я на ярмарок ходив бочку собі купив. А як побачив тебе, заліз в неї і скотився з горба.

Тут вовк ролютився не на жарт.

- Зараз спущуся по трубі в будинок, - гарчить, - і з'їм тебе!

Зметикували поросята, що справи їх кепська. Розвели жаркий вогонь і поставили на нього казан з водою. Тільки вовк показався в трубі, поросята зняли з казана кришку і вовк повалився прямо в окріп.
Опечений бідолаха добре знав дорогу назад. Він вискочив крізь димар на дах, скотився на землю і кулею кинувся до лісу. А Броуні, Уіті та Блакі, троє маленьких поросят, поглядом проводжали сіроманця і раділи, що таки провчили лихого вовка.