Колись давно, і навіть давним-давно, жив в дрімучому лісі бідний дроворуб. Кожен божий день він ходив в ліс валити дерева. Ось одного разу зібрався він в ліс, і дружина набила йому торбинку їжею, а через плече повісила повний бутель, щоб він перекусив і випив в лісі.

Цього дня дроворуб збирався звалити могутній старий дуб.

“Немало міцних дощок вийде”, -думав собі він.

Ось підійшов він до старого дуба, витягнув сокиру та так замахнувся, немов хотів повалити дерево одним ударом. Але ударити він не встиг: раптом почувся тужливий голосок і з'явилася фея. Вона стала просити і благати дроворуба не рубати старого дуба. Здивувався дроворуб та й говорить:
- Що ж, не рубатиму, коли просиш.
- Так-то воно і для тебе краще буде, - сказала фея.- А я тебе за це віддячу, три будь-які твої бажання виконаю.
Тут фея зникла, а дроворуб відправився додому з торбинкою за плечима і з бутлем на боці.
До будинку було далеко, і бідолаха всю дорогу згадував про те, що з ним трапилось – все дивувався. Коли ж він, нарешті, прийшов додому, і лише біля грубки всівся, як став його голод терзати: а до вечері було ще далеко.

- Ну як, вечеряти скоро будемо, стара? – запитав він дружину.

- Години через дві, - відповіла вона.

- Ех! – зітхнув дроворуб, - ось би мені зараз кільце кров'яної ковбаси, та потовстіше!

І не встиг він це вимовити, як раптом – лясь! – в камін впало ціле кільце кров'яної ковбаси, та ще й такої жирної та смаковитої, що пальчики оближеш.

Здивувався дроворуб, а дружина його втричі більше здивувалася.

- Це що таке? – говорить.

Тут дроворуб пригадав все, що з ним вранці було, і розповів про це дружині, з початку і до кінця. Але поки він розповідав, дружина все хмурилася та супилася, а як дійшов він до кінця, так і бовкнула:

Ах ти, дурень отакий! Дурень набитий! На яку дурницю бажання змарнував. Та щоб твоя клята ковбаса тобі до носа приросла!
І не встигли вони оком моргнути, як кров'яна ковбаса вискочила з каміна і приросла до носа дроворуба.

Дроворуб смикнув за ковбасу, не відривається; дружина смикнула, - не відривається: смикали-смикали обидва, трохи бідоласі ніс не висмикнули, а ковбаса все не відривається – приросла як рідна.
І тут дроворуб зметикував, що у адже нього залишилося всього одне бажання – третє, і останнє. І він тут же побажав, щоб кров'яна ковбаса відскочила від його носа.
Лясь! і ковбаса від носа відліпилась. І хоч дроворубові з дружиною не довелося кататися в золотій кареті та одягатися в шовк і оксамит, зате на вечерю їм дісталася така смачна кров'яна ковбаса, що пальчики оближеш.