Хансі з Догуре був великий на зріст, добрий їдок і до праці беручкий. Навесні почав він орати поля, так за один день виорав величезний пай, і всі сусіди хвалили його вправність. Але жінка його була скупа, яких мало, і язик у неї був отруйний, наче кропива.
– Це зовсім не Хансі напрацював, а ситний сніданок,– говорила вона зі знущанням.
Одного разу узяв із собою Хансі особливо великий сніданок, але чомусь цілий день вештався без діла.
– Хансі, чи багато ти сьогодні напрацював? – запитала жінка.
– За мене працював мій сніданок,– відповів Хансі.
Побігла жінка подивитись на це диво і бачить: плуга устромлено в землю, а на ручці вузлик зі сніданком, якого не чіпали.