Трапилось якось одному самураю заночувати в простій селянській хаті. Подав йому селянин ліжко й запитує:

– Чи не накаже пан накрити його чим-небудь на ніч?

Відповідає йому самурай з погордою:

– Це ви, мужики, звикли в теплі ніжитись. А я – воїн! Мені траплялось ночувати під відкритим небом в будь-яку негоду. Чи буду я страхатися нічної прохолоди!

Під ранок приморозило. Прокинувся самурай, зуб на зуб у нього не попадає. Терпів він, терпів, не витримав і питає:

– Господарю, чи є у тебе миші?

– А як же, водяться.

– А ви, селяни, миєте на ніч лапки мишам?

– Ні, пане! Я про такий звичай ніколи не чув.

– Та що ти кажеш! Накрий мерщій мене чим-небудь, аби миші не забруднили мого шовкового одягу!