У далекі часи у одного землероба був син. Він продав своє поле, купив три сажні полотна і поїхав по чужих краях торгувати.

Зустрілася йому дорогою натовп хлоп'ят, які прив'язали на шнурок мишу і кидали її у воду, а потім витягували. Став він прохати дітей, щоб вони пошкодували мишу і відпустили її. А діти грублять у відповідь:

- А тобі що за справf? Все одно не відпустимо! Тоді він віддав їм один сажень полотна, і вони випустили мишу.

Тільки відійшов, зустрічає інший натовп хлоп'ят, ці зловили молоду мавпочку і б'ють її немилосердно, а самі засуджують:

- Стрибай! Стрибай гарненько!

Він погладив мавпочку і хотів було її відпустити, а діти не погоджуються. Віддав він їм другий сажень полотна, і вони відпустили мавпочку.

Далі попадається йому на шляху натовп хлоп'ят з маленьким ведмежам. Поганяють вони його і б'ють, їздять на нім верхи. Тут довелося йому розлучитися з останнім сажнем полотна, щоб умовити хлоп'ят відпустити ведмежа в ліс.

Нічим стало йому торгувати і нічого їсти, ось він і думає: "Чим мені тепер зайнятися?"

Думав, думав, а сам все йде по дорозі і раптом бачить на очеретяній луговині шматок шовку, шитого золотом. "Ось тобі небо послало замість полотна за твоє добре серце", - говорить він сам собі. Але незабаром все пішло інакше.

Підійшли до нього люди, побачили шовк і питають:

- Звідки такий дорогий шовк? Цю тканину з іншими речами вкрали з скарбниці хана. Ну, нарешті ми розшукали злодія! Куди ти дівав все інше?

Вони привели його до хана, а хан йому і говорить:

- Я велю посадити тебе у великий ящик, замкнути дерев'яним замком, покласти два хліби і закинути тебе у воду.

Так і зробили. Але ящик приплив до берега і зупинився. Раптом хтось став сребтися і кричати йому:

- Уприся тепер в кришку.

Уперся він в кришку, та прочинилася, він вдихнув свіжого повітря, а в щілину побачив мишу, яку він звільнив.

Миша йому і говорить:

- Почекай, я піду покличу товаришів, а то мені не під силу.

Миша незабаром повернулася з мавпою і ведмежам. Мавпа розсунула щілину так, що ведмідь міг просунути свою лапу і розламати скриню. Хлопець вийшов на зелений лужок на острові посеред річки.

Принесли йому звірі чарівний камінь в подяку за його добрість, що не побажаєш одразу зявляється.

Захотілося хлопцю мати палац, і зараз же виріс палац серед великої площі, зі всіма службами, прибудовами, в багатому убранні, а навколо нього розцвіли дерева, і з мармурових фонтанів забила з дзюрчанням чиста, як кришталь, вода. Поселився він в цьому палаці і залишив у себе звірій.

Трохи згодом прийшли в цю країну купці. Остовпіли вони від здивування і питають:

- Звідки ж узявся цей палац? Раніше тут було порожнє місце!

Вони запитали про цього хлопця, а той показав їм чарівний камінь і розповів все, що з ним трапилося.

Тут один з них і говорить:

- Візьми у нас все, чим ми багаті, і віддай нам чарівний камінь.

Хлопець не пошкодував і подарував їм камінь, але не узяв у них нічого
натомість.

- Я і так щасливий, - сказав він, - з мене досить і того, що у мене є.

Купці були купцями істинними і великодушність, як і багато що інше, вважали просто дурістю.

На інший день, уранці, прокидається хлопець і бачить, що він знову на лужку і що все багатство його зникло.

Сидить, зажурився. Підходять до нього його звірі і питають:

- Що з тобою сталось? Розповів він їм все.

Вони і говорять:

- Шкода нам тебе. Скажи нам, куди купеці пішли з твоїм каменем. Ми його розшукаємо.

Приходять вони до купця. Тут мавпа і ведмідь говорять миші:

- Нумо, миша, розвідай, чи не знайдеш де каменя.

Миша почала нишпорити по всіх щілинах і потрапила в багато прибрану кімнату, де спав купець, якому дістався чарівний камінь. А камінь висить, підвішений до кінця стріли, а стріла увіткнена в купу рису, і біля рисової купки прив'язано дві кішки. Миша не наважилася підійти і розповіла про всім своїм друзям.

А ведмідь-то був з лінню, та ще і простакуватий, почув він це і говорить:

- Ну, значить, нічого не поробиш, повернемося назад.

Тоді мавпа перебила його і говорить:

- Почекай, ми придумаємо ще що-небудь. Мишо! Ступай до купця і відгризи йому декілька волосся, а на наступну ніч подивися, хто буде прив'язаний до узголів'я біля його подушки.

Уранці купець побачив, що волосся у нього обгризане мишею, і він з вечора прив'язав кішок біля своєї подушки.

А миша знову не змогла дістатися до каменя.

- Ну, - говорить ведмідь, - тепер вже і поготів нічого не поробиш, повернемося назад.

Мавпа і говорить:

- Почекай, ми знову що-небудь придумаємо, ти нас не відмовляй. Миша! Ступай і погризи рис, щоб стріла впала і потім принеси камінчик в зубах.

Миша дотягла камінчик до нірки, а камінчик-то великий і не пролізає в неї. Прийшла миша знову з своїм горем до друзів.

- Ну, - говорить ведмідь, - тепер все, повертаємо додому, нам з мавпою і поготів не пролізти через мишачу нірку.

Але мавпа розрила нору, і мишеня пролізло в неї разом з камінчиком.

Відправилися вони назад, дійшли до річки, втомилися, миша сіла до ведмедя на вухо, а мавпа залізла до нього на спину, а камінчик в роті тримає. Стали через річку переправлятися, а ведмідь давай хвастати, що і він теж не без діла сидів:

- Добре, що я можу вас всіх перенести на собі: мавпу, мишу і чарівний камінь. Значить, я всіх вас сильніше.

А звіри мовчать у відповідь. Ведмідь не на жарт розсердився і говорить:

- Не станете мені відповідати, так я вас кину у воду.

- Не топи, зроби милість, - промовила мавпа, а камінчик-то з рота у неї бульк у воду.

Перейшли вони річку, мавпа і давай бурчати:

- Ти, ведмеде, дурень дурнем! Миша прокинулася і питає:

- Що з вами?

Мавпа розповіла все, як було, і говорить:

- Немає нічого важчого, ніж дістати камінь з води. Тепер нам більше нічого не залишається, як розійтися.

А миша говорить:

- Нумо я спробую витягнути камінчик. Відійдіть подалі.

Прийнялася миша бігати назад і вперед по берегу, немов турбується про щось. Раптом з води виходять водяні жителі і говорять:

- Миша, що з тобою? Миша їм і відповідає:

- Хіба ви не чули, що збирається велике військо і хоче вигнати з води всіх водяних жителів..

- Біда нам, - злякалися водяні жителі, - порадь, що нам тепер робити.

- Вам тепер, - відповідала миша, - нічого більше не залишається, як викинути з води всі камені і зробити з них на березі стіну.

Не встигла сказати, як посипалися з дна річки камені. І нарешті найбільша жаба тягне чарівний камінчик.

Підібрали вони його, прийшли вони до хлопця, а той їх чекає не дочекається. Віддали вони йому камінчик, і захотілося йому мати такий же, як і раніше, палац.

З тих пір хлопець ніколи не розлучався з чарівним каменем і залишив у себе жити троє вірних своїх друзів. Ведмідь тільки і робив, що їв та спав; мавпа їла і танцювала, а миша теж їла і шастала по всіх нірках і щілинах, а хлопець ніколи не тримав в палаці жодної кішки.