Говорять, один раз, коли на рисових полях більше не залишилося рису, цісарка й курка украли батати й вирішили їх з'їсти. Вони розпалили вогонь, і, коли батати зварилися, курка сказала:
- Самі більші я віднесу до себе в хатину, а тут, у полі, залишим тільки маленькі.
- А я зроблю краще,- сказала цісарка.- Я спочатку з’їм самі більші батати. Раптом прийде хазяїн поля, я тоді кину маленькі й полечу.
- Хазяїн? - здивувалася курка. - Я його не боюся. Якщо він прийде, я полечу, а більші батати візьму із собою.
Бенкет почався. Одна клювала маленькі батати, інша поїдала більші. Раптом з'явився хазяїн і погнався за злодійками. Цісарка, що встигла досита наїстися, полетіла й кинула курку, що безглуздо бігала взад і вперед, не знаючи що робити з більшими бататами. Хазяїн схопив її й відніс із собою.
От так, говорять, людина і приручила курку.