Знадобилася, говорять, один раз курці голка. Вона оббігла всю округу, щоб її позичити, але сусідки кудись пішли, і курка не знала, що робити. Раптом вона почула, що в неї над головою якийсь птах кричить: "Куху! Куху!". Це був папанго.
У ті часи курка й папанго були друзями, і папанго погодився позичити їй голку. Собі на лихо, Ракухуваві - так кликали курку - її втратила.
Увечері папанго прийшов за голкою, але курка не могла неї повернути й вибачалася перед ним як тільки могла. Розсерджений папанго нічого не хотів слухати й сказав, що завтра знову прийде за своєю голкою.
Цілий день курка з подругами шукала голку й не знайшла. Курка рилася в землі, заглядала під кожну травинку - голка пропала й усе. Папанго прийшов і в страшному гніві став вимагати яку-небудь іншу річ, щоб відшкодувати збиток. Але курка, що звикла збирати, не хотіла нічого йому віддавати. Тоді папанго замість своєї голки схопив її курча й закричав:
- Нехай будуть прокляті всі мої нащадки, які забудуть про заподіяне мені зло, подружаться з куркою й перестануть переслідувати її дітей і онуків!
Говорять, з тих пор курка й папанго стали ворогами. Коли папанго кружляє над селом, воно кричить: "Филу! Куху! Куху!" Це він вимагає в курки голку. Якщо йому вдається, він краде в неї курчат.
А курка дотепер розгрібає землю лабетами й тикається носом; усе намагається знайти голку.