Жили колись старий та стара, жили удвох і були дуже бідні. Не було в них ні худоби, ні іншого добра. Старий ходив працювати до багатих людей, але додому нічого не приносив. Якось раз почули старий із старою, що цар влаштовує великий бенкет і кличе всіх: багатих і бідних. Старий теж почав збиратися. Але як піти до царя без подарунка?!
Жили колись старий та стара, жили удвох і були дуже бідні. Не було в них ні худоби, ні іншого добра. Старий ходив працювати до багатих людей, але додому нічого не приносив.
Якось раз почули старий із старою, що цар влаштовує великий бенкет і кличе всіх: багатих і бідних. Старий теж почав збиратися. Але як піти до царя без подарунка?!
І придумав: звелів бабі зварити горщик киселю і з цим киселем відправився до царя на бенкет. Розсмішив старий царя своїм подарунком, і дав йому цар за кмітливість мірку золота. Зрадів старий. Йде додому задоволений. Зустрічається йому людина, їде верхи на коні.
- Звідки йдеш, дядько?
- Йду з царського бенкету. Відніс горщик киселю, отримав за це мірку золота. Тепер як прийду додому, куплю чого-небудь собі та старій!
- Давай мінятися! Ти мені золото, я тобі коня.
Що ж, мінятися так мінятися. Взяв старий коня, віддав золото, радіє:
- Тепер можна поле на свого коня зорати!
Сів на коня, проїхав трохи, бачить - жінка жене корову. Запитує старого:
- Звідки їдеш, дядько?
- Іду з царського бенкету. Відніс горщик киселю, отримав мірку золота. Проміняв золото на коня. Тепер у господарстві свій кінь буде.
- Давай мінятися. Ти мені коня, я тобі корову! Сподобалося це старому, говорить:
- Хай, молоко у нас буде. То-то стара зрадіє! Повів він корову додому. Пройшов трохи, зустрічає жінку, вона свиню в місто веде.
- Де був, дядьку?
- Був на царському бенкеті. Відніс горщик киселю, отримав мірку золота. Золото проміняв на коня, коня проміняв на корову. Ось веду корову додому, буде у нас з бабою молоко.
- А чи не проміняєш корову на свиню?
- Можна, - погодився старий. - Прийду додому, приведу свиню, ось і буде у нас м'ясо!
Жене він свиню і зустрів жінку з вівцею.
- Куди, дядьку, ходив?
- Ходив на царський бенкет. Відніс горщик киселю, отримав мірку золота. Золото проміняв на коня, коня на корову, корову на свиню. Як прийду додому, приведу свиню - поїмо з старою м'яса вдосталь.
- А чи не проміняєш свиню на вівцю?
Зрадів старий чоловік:
- Чому ж ні? Проміняю, дивись, вовна буде, нав'яже стара і рукавиць і панчох.
Пройшов ще трохи. Наздоганяє жінку з куркою.
- Куди ходив, дядько?
- Ходив на царський бенкет. Відніс горщик киселю, отримав мірку золота. Золото проміняв на коня, коня на корову, корову на свиню, свиню на вівцю. Тепер хоч вовна буде, можна нав'язати панчіх і рукавиць.
- Давай мінятися.
- Це добре - курка яєць дасть. Будемо і самі їсти, і для продажу копити.
Йде далі, курку під пахвою несе. Попадається назустріч жінка, на грудях у неї голка Приколота.
- Звідки йдеш, дядько?
- Йду з царського бенкету. Відніс горщик киселю, отримав мірку золота. Золото проміняв на коня, коня на корову, корову на свиню, свиню на вівцю, вівцю на курку.
- Поміняй курку на голку.
Старий погодився.
- Прийду додому, то хоч лахміття свої полагодимо.
Йде, йде, вже до хати підходить. Став перелазити через огорожу і впустив голку на землю. Став нишпорити в траві, кожну травинку перебрав, а голки не знайшов. Так і прийшов додому ні з чим. Каже старій:
- Даремно я кисіль царю носив, краще б самі з'їли.