Давним-давно жили в глушині Шотландії двоє братів. Жили вони в дуже відокремленому місці, за багато миль від найближчого села, і прислужувала їм стара куховарка. Окрім них трьох, в будинку не було ні душі, якщо не рахувати старого кота та мисливських собак.

Одного разу восени старший брат, Елсхендер, вирішив залишитися удома, і молодший, Фергас, пішов на полювання один. Він відправився далеко в гори, туди, де полював з братом напередодні, і обіцяв повернутися додому до заходу сонця.

Але день кінчився, давно пора було сісти за вечерю, а Фергас все не повертався. Елсхендер затурбувався - ніколи ще не доводилося йому чекати брата так довго.

Нарешті Фергас повернувся, задумливий, і втомлений, і не захотів розповідати, чому він так запізнився. Але після вечері, коли брати сиділи біля у каміну, в якому, весело потріскуючи, горів торф, і собаки лежали біля їх ніг, а чорний кіт старої кухарки, напівзакривши очі, розташувався на килимоку між ними, Фергас немов прокинувся і розповів братові про те, що з ним сталося.

Я сьогодні бачив такі чудеса, що навіть не знаю, як тобі і розповісти про них. Я йшов, як і збирався, по нашій вчорашній дорозі. Але коли настала пора повертатися додому, гори заволокло таким густим туманом, що я збився з шляху. Довго я блукав, сам не знаю де, як раптом побачив вогник. Я скоріше пішов на нього. Але тільки я наблизився до нього, як перестав його бачити і опинився біля якогось товстого старого дуба. Я вліз на дерево, щоб легше було відшукати цей вогник, і раптом бачу піді мною в стовбурі дупло, а в дуплі щось подібне до церкви, і там когось ховають. Я чув спів, бачила труна і факели. І знаєш, хто ніс факели? Але ні, ти мені все одно не повіриш!..

Елсхендер почав умовляти брата продовжувати. Він навіть підкинув торфу в камін, щоб вогонь запалав яскравіше, і молодший брат повеселів. Собаки мирно дрімали, а чорний кіт підняв голову і, здавалося, слухав так само уважно, як сам Елсхендер. Брати навіть мимоволі поглянули на нього.

- Повір же, - продовжував Фергас, - все, що я скажу, дійсна правда. Труну і факели несли коти, а на кришці труни були намальовані корона і скіпетр!

Більше він нічого не встиг додати, бо чорний кіт схопився і крикнув:

- Об небо! Значить, старий Пітер помер, і тепер я - котячий король!

Тут кіт стрибнув в камін і пропав назавжди...