Сів якось яструб на березі річки і задрімав на теплому від сонця камені. Підбігла до яструба хитра лисиця і вхопила його своїми гострими зубами.

- Ой, не їж мене! - заблагав її яструб.- Відпусти мене на волю, а я за те знесу тобі яйце завбільшки з твою голову.

«Ох, і пощастило ж мені! - подумала лисиця.- Такого птаха впіймати! Справжнісінький скарб!»

Розтулила вона зуби і випустила яструба.

А яструб сів на гілці дерева і почав дражнити дурну лисицю.

- Не знесу я тобі яйця завбільшки з твою голову,- сказав він.- Не знесу через те, що не можу. Зате дам тобі три поради. Ось вони. Перша порада: ніколи не вір абикому. Друга порада: не засмучуйся через дрібниці. І третя порада...- Тут яструб подивився на голодну лисицю й помовчав.- Третя порада така: що впіймала, те тримай міцно.