Один хлопчик дуже любив купатися. І навіть в повені, коли річка роздулася і піднялася, не усидів він удома, не послухався батька з матір'ю і втік купатися. Роздягся на березі і стрибнув у воду. Бурхливий потік підхопив його і поніс. Хлопчик зі всіх сил боровся з течією, розтинаючи хвилі, плив як міг, та бачить – не вистачить сили. Став він кричати, звати на допомога. Почув його водяний. І добре, що почув, – маленький плавець вже захлинувся і знепритомнів.
Коли Водяний підплив до потопаючого, той вже був нерухомий, і хвилі відносили його все далі і далі. По правді кажучи, Водяний терпіти не міг, коли хто-небудь з людей живцем потрапляв до йому на дно. Але маленький плавець сподобався йому. Шкода стало дитини топити, і він вирішив врятувати його. До того ж водяному наскучило вічно сидіти одному в великому царстві, і він зрадів красивому хлопчиськові, який міг скласти йому тепер відмінну компанію.
Водяний узяв дитину на руки і відніс в своє прекрасне місто на дні річки. Ніколи ще в його володіння не попадала жива людина, – вперше так трапилося. Поклав водяний хлопчика на ліжко. Потім тихенько відійшов і сховався, чекаючи, коли його маленький гість прокинеться. Прокинувся хлопчик, подивився навколо і побачив, що лежить на скляному ліжку посеред скляної кімнати. Біля ліжка – столик, а на нім - повно іграшок, і все з кришталя.
Іграшки так принадно переливалися і такі були красиві, що хлопчина потягнувся до них. Але в ту ж мить пригадав свій будинок і гірко заплакав. Водяний підбіг до нього і питає:
- Чого ти, маленький, плачеш?
- Додому хочу, – схлипував хлопчик.
- Невже у тебе удома краще, ніж в моєму палаці? – здивувався водяний.
- Краще! – відповів хлопчик і заплакав ще голосніше.
Зрозумів водяний, що всі його утіхи марні, і пішов. А хлопчина наплакавшись уволю, заснув. Тоді Водяний підкрався до нього навшпиньки і переніс в іншу кімнату.
Прокинувся хлопчик, подивився навколо і побачив що лежить на срібному ліжку посеред срібної кімнати – і стіни, і підлога, і стеля срібні, у ліжка срібний столик з іграшками, і все іграшки з чистого срібла. Отаке багатство!
Як заворожений, дивився на них хлопчина. Потім узяв срібні іграшки і став грати. Але через хвилину забава йому набридла. Пригадав він, як весело було возитися удома з братиком і сестричкою, і заплакав навзрид.
Прибіг водяний і питає:
- Чого ти плачеш, маленький?
- Хочу до брата і до сестрички, – відповів хлопчик і заплакав ще більше.
Водяний ніяк не міг його утішити і пішов. А хлопчик заснув. Водяний знову підкрався до нього навшпиньки і переніс в третю кімнату. Коли хлопчик прокинувся, то побачив, що лежить він в золотій світлиці на ліжку з чистого золота. Все там було золоте: і столик, і стільці, і іграшки. Хлопчикові часто розповідали про чарівні скарбниці, де зберігається золото. Але таке сяйво йому і уві сні не снилося – від нього сліпило очі! Зачарований, узявся було хлопчик за іграшки з чистого золота. Але недовго вони його бавили. Згадалися хлопчикові мати і батько, і він знову заплакав.
Прибіг водяний і питає:
- Чого ти плачеш, дитя моє?
- Хочу до батька і до матері, – промовив хлопчик, ридаючи все голосніше і голосніше.
Здивувався водяний – адже він-то не знав, що таке батько, мати, брати і сестри.
- Невже батько і мати для тебе дорожчі за чисте золото? – вигукнув він.
- Дорожче, – сказав хлопчик.
Водяний відійшов і зібрав всі перли, які таїли в собі глибини його підводного царства. Зібрав і висипав перед хлопчиком. Купа перлів виросла до самої стелі, і Водяний запитав:
- Та невже батько і мати дорожче тобі такої купи перлів?
Примружився хлопчина, щоб блиск скарбів не засліпив його. Навколо ніби заграва палахкотіла; здавалося, в кімнаті зайнялася пожежа.
- Марно ти трудишся! – відповів хлопчик. – Все одно не дізнатися тобі ціну моєму батьку і матері. Вони мені дорожче золота і перлів, найдорожче на світлі!
Зрозумів водяний, що нічим йому не утішити хлопчиська, почекав, поки дитина заснула, обережно виніс його сонного з води і поклав на берег. Тут чекала господаря бідна одежинка, яку хлопчик скинув перед тим, як стрибнути у воду. Водяний відшукав в ній кишені, наповнив їх золотом і перлами і сховався.
Прокинувся хлопчик і побачив, що лежить на березі у самої води. Він встав і одягнувся. І тут же пригадав про водяного і підводне царство. Спочатку хлопчик подумав, що все це йому приснилося, але, коли поліз в кишеню і витягнув звідти золото і перли, зрозумів, що був те не сон, а суща правда.
Кинувся хлопчина додому до батька і матері, до брата і сестрички і знайшов всю сім'ю в сльозах: всі вже думали, що він потонув. Зате і радості не було кінця! Та ще і в будинку тепер всього стало вдосталь, – адже хлопчик приніс з підводного царства перлів та червоного золота. Сім'я розпрощалася з бідністю, пізнала достаток.
Побудували собі щасливці новий будинок і зажили в нім розкошуючи. Хлопчик як і раніше ходив на річку купатися, та тільки тепер вже не плавав в розлив. Та і взагалі прагнув мілководдя дотримуватися – туди водяному не добратися. А Водяний повернувся в своє підводне царство засмучений. Він-то думав що зібрав в своїх володіннях найцінніші скарби на світі. І раптом виявилось, що у людей є скарби дорожче за золото і перли.
Є у людей батько і мати, брати і сестри. А у водяного нікого не було! Засумував він і проплакав три дні підряд; від його ридань стрясалися береги, а хвилі шуміли, немов при повені.
Потім Водяний відправився оглядати кожен куточок свого царства, – може, де-небудь зачаїлися особливі скарби які до цих пір не попадалися йому на очі.