Була засуха. Багато днів сонце пекло землю. Всі пагони на полях засохли. Річки вичерпалися, озера обміліли. Голод підстерігав людей. Тоді зібралися на раду старші. Вони закликали наймогутніших чаклунів і заклинателів, і ті сказали: - Озера наповняться водою, і дощ оживить землю, коли ви принесете в жертву воді прекрасну Нжері. Старійшини пішли до батька Нжері і сказали:
Була засуха. Багато днів сонце пекло землю. Всі пагони на полях засохли. Річки вичерпалися, озера обміліли. Голод підстерігав людей.
Тоді зібралися на раду старші. Вони закликали наймогутніших чаклунів і заклинателів, і ті сказали:
- Озера наповняться водою, і дощ оживить землю, коли ви принесете в жертву воді прекрасну Нжері.
Старійшини пішли до батька Нжері і сказали:
- Тільки ти можеш врятувати народ. І батько повів свою дочку до берега озера.
- Батько, - запитала його Нжері, - чи правда, що ти сказав: "Нехай загине моя Нжері, якщо це так потрібно для порятунку народу"?
Батько відповів:
- Це правда. - І обличчя його посіріло.
- Тоді приходь, дощ, щоб врятувати людей! - Сказала Нжері.
І вода в озері піднялася і замочила їй ноги.
- Мати, - запитала Нжері, - чи правда, що ти сказала: "Нехай загине моя Нжері, якщо це так потрібно для порятунку народу"?
Мати сказала:
- Це правда. - І закрила обличчя руками, щоб ніхто не бачив її сліз.
- Тоді приходь, дощ! Врятуй наш народ! - Сказала Нжері.
І вода піднялася до її колін.
- Мій дід, - запитала Нжері, - чи вірно, що ти сказав:. "Нехай загине Нжері заради того, щоб врятувати народ"?
- Це вірно, - сказав дід, важко зітхнувши.
- Тоді приходь, дощ! Оживи нашу землю! - Сказала Нжері.
І вода піднялася їй до пояса.
- Сестра моєї матері, - запитала Нжері, - чи правда, що ти сказала: "Нехай загине Нжері для того, щоб не загинув увесь наш народ"?
- Це правда, - сказала старша сестра матері, і голос її затремтів.
- Тоді нехай прийде цілющий дощ! - Сказала Нжері.
І вода піднялася до її грудей.
- Брат мого батька, - запитала Нжері, - чи правда, що ти сказав: "Хай наша Нжері загине в озері для того, щоб врятувати людей"?
- Це правда, - відповів старший брат батька, і очі його затуманились від сліз.
- Тоді приходь, бажаний дощ, врятуй людей моєї країни! - Сказала Нжері.
І вода піднялася до її плечей.
- Прощайте всі! - Сказала дівчина. - Нжері загине в озері. А ти, дощ, приходь, щоб не загинули інші. Прийди, прийди ж швидше, дощ!
І вода накрила її з головою. А в небі загримів грім і проливний дощ хлинув на землю.
На другий день у село прийшов юнак. Це був наречений прекрасної Нжері.
У розпачі й горі він вдарив батогом по воді, яка викрала у нього наречену. Але старші сказали йому:
- Не бий так по воді. Адже там спить наша Нжері.
А в цей час з глибини озера пролунав голос дівчини.
- Мій наречений! - Сказала вона - Хіба не сказав би й ти: "Нехай загине моя Нжері, якщо так треба, щоб врятовані були інші"?
І юнак відповів з болем в серці:
- Так, і я б сказав так.
Тоді раптом розступилася вода в озері і з дна його піднялася Нжері. Вона була ще гарнішою, ніж раніше.
Юнак взяв її за руки і повів у хату до батьків.
А потім Нжері і юнак одружилися, і не було на світі нікого щасливіше, ніж вони.