Жили за старих часів в Ськоне бідні торпарі, чоловік з дружиною, і був у них один-єдиний син. З малих років любив хлопчик з рушницею за спиною бродити. І прозвали його Мисливець Брюте.

Немало часу пройшло, підріс Брюте, став рослим і сильним. Ось одного разу пішов він по звичаю своєму в ліс на полювання і бачить: на вершине голої скелі дитя мале сидить і руками від величезного орла відбивається. А орел так і кружляє над ним, так і норовить каменем на нього впасти. Зарядив Брюте рушницю, прицілився і поцілив в орла. Той і впав як мертвий.

Вліз Брюте на скелю, щоб дитяти зняти, тільки виявилось, що врятував він зовсім не дитя людське, а тролленя. Задумався було Брюте: "Ніби дарма орла занапастив. Чого троля жаліти?" Але поглянув на тролленя і побачив, що той добрий і ласкавий. А тролленя ніби думки його відгадав і говорить:

- Не засмучуйся, що ти орла занапастив. Не орел це зовсім, а злий троль, що присягнувся наше сімейство занапастити. Багато він нам бід і горя заподіяв. Спасибі тобі, добрий мисливець! Підемо зі мною! Винагороджу я тебе по заслугах.

Привіло тролленя Брюте до себе додому. Почули старі тролі, що Мисливець їх дітище від орла врятував, і захотіли його обдарувати - привели в свою скарбницю і говорять:

- Вибери собі тут зі всього, що придивиться, три скарби.

А вибирати є з чого: тут і золото, і срібло, і коні, і золоті карети! Стоїть Брюте, очі у нього розбігаються. Побачило троленя його розгубленість, підкралося і тихенько шепоче:

- Бери сірого ослика, дерев'яну дудочку та стару рушницю!

Послухався Брюте і узяв все, що троленя йому порадило. Розпрощався він з тролями і йти зібрався. А троленя йому знову шепоче:

- Королю якраз майстерний мисливець потрібний. Спробуй до нього на службу найнятися!

Послухався Брюте троленя і цього разу. Пішов він в королівський замок і найнявся до короля в мисливці. Став він королеві служити, і знадобилася йому дерев'яна дудочка і стара рушниця, що він в подарунок від тролів отримав. Вийде Брюте в ліс, заграє на дудочце, а до нього з усіх боків яка хочеш дичину злітається та збігається. Встигай лише прицілюватися та стріляти. А рушниця його теж без промаху била.

Ніколи ще на королівському столі такої багатої дичини не було, і ніколи ще жоден мисливець в такій милості, як Брюте, у короля не був. Розсердилися королівські придворні і чекали тільки випадку, щоб досадити Брюте і позбавити його королівській милості.

А у Брюте і в думках не було, що проти нього зло затівають. І не думав він зовсім приховувати, як дичину для королівського столу здобуває. Незабаром дізналися недруги всі його таємниці. Пішли вони до короля і говорять, що так, мовляв, і так, Брюте-злий троль, знешкодити його треба. А хоче врятувати своє життя хай же добуде вкрадену злою відьмою королівську дочку.

Наказав король покликати Брюте і питає його:

- Хочеш врятувати своє життя? Поверни мені принцесу! Знаємо ми, що ти з тролями водишся!

- Помирати зараз у мене бажання не має. Вже краще покласти на цю справу життя і відшукати принцесу, - сказав Брюте королеві, а сам подумав: "Пробуватиму щастя. Хто сміливий, той і цілий!"

І пішов собі.

Стоїть він біля воріт королівського замку і не знає, куди йому шлях тримати, де принцесу шукати.

- Ех, було б зі мною тролленя! - сказав він сам собі і пригадав раптом про ту даровану дудочку.

Витягнув він дудочку і заграв. Чує: стогін по лісу, рев та свист. Не встиг він і оком змигнути як опинився перед ним маленький сірий ослик.

- Забув ти мене з собою узяти, -молвил ослик, -ну гаразд, пробачу тебе! Сідай до мене на спину, та живіше, відвезу я тебе в замок до відьми. Будеш моїх порад слухати - здобудеш принцесу! Але пам'ятай: злякаєшся, захочеш назад вернутися - пропадимо і ти і я!

Пообіцяв Брюте осликові робити все, як він велить. І пустилися вони в путь-дорогу дальню.
Скльки не їхали скільки йшли невідомо, аж нарешті добралися до відьминого замку. Постукав Брюте у ворота, і вони ніби самі відчинилися. Вийшла до них відьма, страшна-престрашна. Ноги у неї - страусині, тулуб - жаб'ячий, шия - гусяча, а голова - орлина. Не думав Брюте, що є на світі таке чудовисько - затремтів від страху, так, на щастя, згадав що обіцяв осликові нічого не боятися. Набрався він хоробрості і сказав відьмі:

Віддавай мені принцесу.
Зрозуміла відьма, що Брюте непросто буде залякати, обернулася людиною, запросила в замок, а ослика наказала на стайню відвести. У замку відьма сама провела Брюте до принцеси.

Сидить принцеса в світлиці і шовком та золотом чарівний узор вишиває. Питає відьма принцесу:

- Хочеш з Брюте додому відправитися?

- Як не хотіти! - відповідає принцеса. Ось і говорить тоді відьма Брюте:

Даю тобі три дні терміну на випробування: відшукаєш тричі за три дні принцесу - звільню її, а як не відшукаєш то моїм полоненим станеш.

Погодився Брюте - понадіявся, що ослик йому допоможе. Повела його відьма в багату опочивальню, а він і говорить:

- Ні дякую! Не хочу в замку ночувати.
І пішов до ослика на стайню.

Розсердилася відьма, а примусити його в замку ночувати не може. Немає у неї над ним влади. Прийшов Брюте на стайню, нагодував, напоїв свого ослика і про домовленість з відьмою розповів. А ослик йому і мовить, так зробиш і так.

Прийшов на ранок Брюте в замок, а відьма вже принцесу заховала. Шукає мисливець принцесу, шукає і наткнувся на її кошик з рукоділлям. Узяв він звідти найменший шовковий клубочок, там і знайшов принцесу на крихітку зачаровану.

- Пощастило тобі цього разу! - сказала на те відьма. - Завтра краще заховаю!

І другу ніч Брюте знову на стайні спав. І знову дав йому ослик настанови..

На інший день прийшов Брюте в замок взявся до пошуків. Шукав — шукав і наткнувся на дубовий стіл. Узяв він із столу хліб і ніж: і хоче тим ножем хліб розрізати.

- Ой, ой! Пощади моє життя, не ріж мене! - взмолилась принцеса.

Зачарувала її відьма, і сховала в бухінці хліба.

Що ж каже, відьма. -Глянемо, як справа утретє обернеться.

І ось на третій день задумала відьма таке, що не зміг ослик наперед сказати, куди вона принцесу заховає. Прийшов мисливець в замок, шукає принцесу, шукає, а знайти ніяк не може. Відьма від радості посміхається.

Пішов Брюте до ослика і розповів про свою біду.

- Відведи мене до колодязя на водопій! - попросив ослик.

Відвів мисливець ослика до колодязя і бачить раптом: на ослячому копиті гедзь сидить.

- Ось я тебе зараз зловлю! - сказав Брюте. Злякався він, що гедзь ослика ужалить.

- Ой! Ой! Не вбивай мене! - закричала принцеса. Зачарувала її відьма і перетворила на гедзя, а Брюте її і утретє знайшов. Розсердилася відьма і лопнула з досади. Ослика теж як не бувало, а замість нього стоїть у колодязі тролленя і говорить:

- Взяв ти верх і над іншим наим ворогом - відьмою! Нехай тобі і землі її дістануться. Тепер ти з королем багатством порівняєшся.

Сказав - і з очей згинув.

А Брюте з принцесою подались в золотій кареті до її батька-короля. Зіграли в королівському замку весілля, а після став Брюте королем у ведьминому царстві і править їм понині.