Зосталося сиротами четверо братів. Усе, що батько залишив їм перед смертю - це одна хлібина. Довелося йти на заробітки. От пішли вони, доходять до роздоріжжя та й кажуть: «Поділимо начетверо хлібину й розійдемося на чотири сторони. Але через сім років цього самого дня, о другій годині, зустріч на цьому ж місці».

І брати розійшлися в різні кінці.

Першому братові зустрівся звіздар.

От звіздар і питав:

- Куди ти йдеш, хлопче?

- Нас було четверо братів, а батько перед смертю залишив одну хлібину, от ми й розійшлися на заробітки.

- Я звіздар, і, якщо тобі подобається моє ремесло, я годуватиму тебе.

- Еге ж, подобається.

Так хлопець залишився із звіздарем. Другому братові зустрівся кравець. От кравець і питає:

- Куди ти йдеш, дитино?

- Нас четверо братів, а батько й мати померли, і я йду на заробітки.

- Я дам тобі хліб і навчу тебе свого ремесла, якщо воно тобі подобається.

- Еге ж, подобається.

І цей хлопець так само залишився з кравцем. Третьому братові зустрівся мисливець. От мисливець і питає:

- Куди це ти йдеш, синку?

- Нас четверо братів, осиротіли ми, і я йду на заробітки.

- Я дам тобі хліб, якщо схочеш навчитися мого ремесла.

- Еге ж, воно мені подобається.

І тоді третій хлопець залишився з мисливцем.

Четвертому братові зустрівся злодій. От злодій і питає:

- Куди йдеш, синку?

- На заробітки, я сирота.

- Якщо хочеш, навчу тебе свого ремесла.

- А яке ж у тебе ремесло?

- Я злодійці навчу тебе красти.

- Е, це мені не подобається. Батько й мати казали, що красти погано.

- А я навчу. Схочеш - крастимеш, не схочеш - не крастимеш. Для науки збиратимеш бездоглядні речі.

- Якщо так, то навчи.

І хлопець залишився з ним.