Якось одного разу маленька пташка чататуту звила гніздо в траві й відклала там три яєчка. Про це дізналася ящірка Піка, що мешкала неподалік в земляній нірці. Ця Піка дуже полюбляла пташині яйця і викрадала їх де тільки могла. Вилетіла пташка чататуту за кормом, а ящірка Піка вже тут як тут. Схопила одне яйце, винесла до своєї норки, сидить і смакує. Побачила бідна чататуту, повернувшись назад, як ящірка її яйце їсть, заплакала, картати злодійку стала, а та вильнула хвостом і в норку сховалась.
Наступного дня Піка повторила свою витівку і ще одне яйце витягла. Зовсім засмутилась маленька чататуту і полетіла до птахи фенікс – всіх птахів цариці – шукати захисту від ящірки Піки.
О птахо фенікс, надія наша,– журливо сказала їй чататуту,– подивись, яка я нещасна! Розбійниця Піка витягла з мого гнізда два яйця, позбавила мене двох пташенят. Заступись за мене і покарай злодійку. Але сяюча пір'ям птаха фенікс, сидячи в своєму гнізді на могутньому дубі, роздратовано відповіла маленькій, миршавій чататуту:
– Хіба ти не бачиш, що я дуже заклопотана? Як насмілюєшся ти непокоїти мене через якісь дрібниці! Кожна мати повинна сама піклуватися про своїх пташенят, а не бентежити інших.
Зажурилась чататуту, побачивши, що птаха фенікс не хоче їй в біді допомогти, і сказала з образою:
– Ти, фенікс,– цариця всіх птахів, от я і звернулась до тебе по допомогу. Для тебе моя біда, звичайно, дрібниця, але справедливо говорить приказка: “Маленький вогонь вчасно не згасиш, він всю околицю може спалити; дрібну біду вчасно не відведеш, вона великим нещастям обернутися може”. А вже якщо так трапиться, то на мене потім не нарікай.
– Ну йди собі, йди,– сердито відповідала їй птаха фенікс,– і не чіпляйся до мене зі своїми безглуздими скаргами! Сумна і розгнівана повернулась чататуту до свого гнізда. “І навіщо я зверталась до цариці по допомогу,– подумала вона,– хіба не відомо, що сильним і багатим немає діла до слабких і бідних. Потрібно самій захищати своє помешкання”.
Подумавши так, пташка чататуту зробила з маленької лозини тугий лук, а з сухої билинки – стрілу і, заховавшись на гілці найближчого дерева, почала очікувати появи Піки. Минуло небагато часу, і вона побачила Піку, яка, оглядаючись по сторонам як вправний злодій, потихеньку продиралась до її гнізда. Але тільки-но вона піднялась на задні лапки, намагаючись витягнути з гнізда останнє яйце, чататуту натягнула свій лук і пустила стрілу прямо в око розбійниці. Запищала, завертілась на місці від болю Піка, а потім кинулась до річки, аби холодною водою угамувати біль в оці. В цей час на березі річки дрімав лев, переварюючи ситний обід. Напівосліпла Піка мчала, не розбираючи дороги, і потрапила левові прямо в ніздрю. Лев уві сні страшенно перелякався і, не розуміючи, в чому справа, плигнув у річку. А в річці, коливаючись на хвилях, відпочивав могутній дракон. Побачивши лева, що стрімко кинувся у воду, від несподіваності дракон злетів до небес. При цьому він випадково зачепив дуба з гніздом птахи фенікс і розбив її яйце. Розгнівана птаха фенікс кинулась за драконом і стала на всі лади картати його.
– Ти дракон, а я фенікс,– говорила вона.
– Ти мешкаєш у воді, а я – на землі, і ми ніколи не сварились одне з одним. Чому ж ти розбив моє яйце? Адже ми, фенікси, лише раз на рік відкладаємо по одному яйцю і маємо лише одне пташеня. Як же ти насмілився прилетіти зі свого водяного помешкання, зруйнувати моє гніздо і позбавити мене нащадка?
– О благородна птахо фенікс! – відповідав їй дракон.
– Плив я собі тихенько за течією, як раптом у воду стрибнув лев, намагаючись напасти на мене. От я і злетів до неба, рятуючись від біди. При цьому зачепив випадково дерево і ненавмисне зруйнував твоє гніздо. Провина тут не моя, а левова, до нього і звертайся зі своїми докорами. Розлючена до нестями полетіла птаха фенікс до логова лева.
– О мудра птахо фенікс! – сказав їй лев. – Я спокійно собі відпочивав на березі, а в цей час якась божевільна ящірка ускочила мені прямо в ніздрю! Від несподіваності та болю я плигнув у річку і злякав дракона. Як бачиш, тут провина не моя, а ящірки Піки, з неї і вимагай. Розшукала птаха фенікс ящірку, а та їй говорить:
– О прекрасна птахо фенікс! Я ні в чому не повинна. Я мирно прогулювалась по траві, а негідна чататуту пустила стрілу прямо мені в око. Від болю я побігла до річки, не розбираючи дороги, і випадково потрапила в ніздрю до лева. Лев скочив у річку і злякав дракона. Хоча той і зруйнував твоє гніздо, але вся провина лежить на чататуту. Іди і покарай її. І прилетіла тоді птаха фенікс до гнізда маленької пташки чататуту. Але тільки вона напала на чататуту з докорами, як та перебила її словами:
– О птахо фенікс! Я просила тебе про допомогу, а ти сказала мені, що кожна мати мусить сама оберігати своїх пташенят і не бентежити інших. От я і захищалась від злої ящірки. А якщо ти сама не зберегла власного яйця, так не перекладай свою провину на інших. Хіба я не попереджала тебе раніше, що навіть дрібна біда, вчасно не відведена, може спричинити велике нещастя! Нічого не могла заперечити птаха фенікс на ці слова маленької пташки чататуту і осоромлена полетіла геть.