Жили собі чоловік і дружина, і була у них пара волів, а у сусідів візок. Ось як підійде, бувало, неділя, або свято якесь, то й бере собі хто-небудь з них волів і воза і їде до церкви чи в гості, а на наступну неділю - інший, так між собою і ділилися. Ось раз баба і каже старому, чиї воли були:
Жили собі чоловік і дружина, і була у них пара волів, а у сусідів візок. Ось як підійде, бувало, неділя, або свято якесь, то й бере собі хто-небудь з них волів і воза і їде до церкви чи в гості, а на наступну неділю - інший, так між собою і ділилися.
Ось раз баба і каже старому, чиї воли були:
- Одведи волів на базар і продай, а ми собі купимо коней і віз, будемо самі по неділях до церкви і до родичів їздити. Та й то сказати - адже сусід свій візок не годує, а нам доводиться годувати.
Накинув мотузку старий волам на роги і повів. Веде по дорозі, наздоганяє його людина на коні.
- Здоров!
- Здоров!
- А куди ти волів ведеш?
- Продавати.
- Проміняй мені волів на коня.
- Давай!
Проміняв він волів на коня, їде на коні. А тут назустріч йому веде людина на ярмарок корову.
- Здоров!
- Здоров!
- А куди це ти їдеш?
- Вів я на ярмарок волів продавати, та на коня проміняв.
- Проміняв мені коня на корову.
- Давай!
Помінялися. Веде він корову, а тут чоловік свиню жене.
- Здоров!
- Здоров!
- А куди це ти корову ведеш?
- Так вів я на ярмарок волів, та на коня проміняв, а коня на корову.
- Проміняй мені корову на свиню.
- Давай!
Жене він свиню, а тут чоловік веде вівцю.
Розпитали один одного.
- Проміняй свиню на вівцю.
- Давай!
Жене вже дід вівцю, а тут людина несе продавати гусака.
Розпитали один одного.
- Проміняй вівцю на гуску.
- Давай!
Пройшов дід трохи з гускою, несе чоловік півня. Розговорилися.
- Проміняй гуску на півня.
- Давай!
Несе дід півня, а тут знайшов чоловік на дорозі порожній гаманець. Розговорилися.
- От знайшов я гаманець, даси півня за гаманець!
- Давай!
Заховав дід гаманець, йде собі на ярмарок. Підходить до міста - треба переїжджати річку на поромі, а йому за перевіз заплатити нічим. Перевізники йому кажуть:
- Даси хоч цей гаманець, то перевеземо.
Віддав він.
А стояв там чумацький обоз. Як дізналися у нього чумаки, за що він виміняв гаманець, стали над ним сміятися.
- Що тобі, - кажуть, - жінка за це зробить?
- Та нічого! Вона скаже: "Слава Богу, що хоч сам живий вернувся".
От і побилися вони об заклад: коли скаже дружина так, віддадуть йому чумаки всі дванадцять навантажених возів та ще з батогами на додачу. Вибрали одного з обозу і послали до його старої.
Ось приходить він.
- Здрастуйте!
- А ти про свого старого чула?
- Ні, не чула.
- Та він волів на коня проміняв.
- От добре! Воли недорого коштують, як-небудь і зберемося купити.
- Та й коня проміняв на корову.
- Це ще краще: буде в нас молоко.
- Та й корову на свиню проміняв.
- І то добре: будуть у нас поросяточки, а то як Пасха або свято яке, все купувати доводиться.
- Та й свиню на вівцю проміняв.
- І то добре: будуть у нас ягняточки та шерсть, буде мені що на Спаса прясти.
- Та й вівцю проміняв на гуску.
- І то добре: будуть у нас крашанки і пір'я.
- Та й гуску на півня проміняв.
- О, це ще краще! Буде півник вранці співати, нас на роботу будити.
- Та й півня на гаманець проміняв.
- І це добре. Як хто що заробить - він, або я, або діти, - в гаманець складати будемо.
- Та він і гаманець-то за перевіз віддав.
- Ну що ж, слава Богу, що хоч сам живий вернувся.
Ось чумакам і нічого робити - віддали вони йому всі дванадцять возів.