Ішла баба на торг та й несла курку на продаж. Але придивилися на те вовк з лисом та й радяться, як би від неї відібрати ту курку. Каже вовк:

— Іду я.

— Іди.

Підбігає вовк іззаду та й лиш хапати курку з-під пахи, а баба обіздрилася та й курку під другу паху, а вовка — каменем. Но, приходить вовк до лиса та й каже:

— Не гаразд узяти, бо баба дуже уважна.

— Чекай,— каже лис,— я відберу її курку, аби ме знати що.

— Добре.

Ідуть вони за бабою надзирці, а баба усе дивиться на усі боки, вовк їй дав уже страху. Але прийшла вона над потік та й сіла роззувати чоботи, бо хоче брести; поклала курку коло себе та й роззувається. Каже лис до вовка:

— Ти сиди тут, не пужай баби, а я іду по курку. Та й борзо скочив до баби та й хап за чобіт, що уже один ззула, та й понад берег, та убрід. А баба лишила курку та й за ним. Але лис на другім березі лишив чобіт, а сам перебрів воду та й хапнув курку і побіг у корчі. Баба вернулася, а то курки нема.