Був собі дід та загубив рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й сидить.
А це скаче жаба та й каже:
— Хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка. А ти хто?
— Жаба-скрекотушка. Пусти і мене.
— Іди.
От біжить зайчик та й каже:
— Хто, хто у цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка й жаба-скрекотушка. А ти хто?
— Зайчик-лапанчик. Пустіть і мене.
— Іди.
Коли це біжить лисичка:
— Хто, хто у цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка й зайчик-лапанчик. А ти хто?
— Лисичка-сестричка. Пустіть і мене.
— Іди.
От вони сидять; біжить вовчик і питає:
— Хто, хто у цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, заійчик-лапанчик та лисичка-сестричка. А ти хто? - Вовчик-братик. Пустіть і мене.
—Іди.
Коли йде ведмідь, гуде, питається:
— Хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка, жаба-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка й вовчик-братик. А ти хто?
— Ведмідь-набрід. Пустіть і мене в рукавичку.
— Іди.
От і той уліз.
Біжить кабан:
— Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик і ведмідь-набрід. А ти хто?
— Кабан-іклан. Пустіть в рукавичку й мене.
— Іди.
От і той уліз та й сидять.
Коли це йде стрілець, бачить, що рукавичка ворушиться,— він як стрельне — аж там от скільки шкур! |