Англійскі казки (49)
Азербайджанські казки (13)
Австрійські казки (5)
Адигейскі казки (12)
Албанські казки (9)
Афганські казки (9)
Башкирські казки (9)
Бірманські казки (10)
Боснійські казки (19)
Бурятські казки (14)
В'єтнамські казки (9)
Угорські казки (14)
Казахські казки (18)
Калмицькі казки (7)
Мадагаскарські казки (13)
Польські казки (31)
Словенські казки (13)
Тибетські казки (14)
Українські казки (96)
Чеські казки (11)
Чувашскі казки (9)
Шотландські казки (14)
Японскі казки (46)

Якщо ви помітили помилку в матеріалі, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter щоб відправити повідомлення
Про долю, розум, та щастя...
Про героїв та подвиги
Про пригоди та дива
Про звірів
 

 
... про тварин
 
 





 
 

Казка - українською » Українські казки » Про долю, розум, та щастя...

Солдат сповідається

Прийшов один солдат до попа. Входить він до кухні, дивиться: а там вариться шмат солонини в горосі. Солдат борше до баняка та й витягнув солонину. Відтак пішов до покою, дивиться, а там лежить хутро із вовків. Він бере хутро на плечі та й уже хоче втікати. Але дивиться, а коло образа святого Миколая на клинку — шапочка. Зняв ще й шапочку та й утік.

Але на дорозі подумав собі так: «Дуже я попушку спониважив і обікрав, то треба піти до сповіді». І пішов солдат до церкви. Як прийшов до церкви, вкляк перед попушкою. А попушка йому каже:

— Які гріхи сотворив, хаджай?

— Скажу попушці по правді, що я такі гріхи сотворив:

вийняв з попового гороху свиню.

— А то добре,— каже попушка,— то так належиться. Ну, а далі що сотворив?

— Я відігнав від попушки вовків.

— І то добре,— каже попушка.— То так належиться, аби ближнього порятувати. А далі що согрішив?

— Перед святим Миколаєм зняв шапочку.

— Ну, і то добре, бо так належиться. А солдат, коли сповідався, то витяг у попа з кишені чотири рублі і табакерку. Попушка каже:

— Ну, може, іще маєш які гріхи?

— Ні, я вже не пам'ятаю більше жодних гріхів.

— А може, ти маєш який гріх, то встидаєшся казати. Я нікому не скажу, не бійся! Ми такий маємо приказ: якби котрий попушка розкрив чужі гріхи, то би йому язик урізали.

І дав попушка солдатові розгрішеніє, а солдат дав попушці рубля за сповідь і став на службу божу.

Вже попри святім причастю попушка мацає до кишені за табакеркою, аби табаки зажити, а табакерки нема. А він зараз скричав на солдата і показує пальцями попід ніс, що потребує табаки зажити. А солдат виставив язик і ніби пальцем ріже та й каже: «Не! Нє! Бо втнуть язик». Більше попушка нічого не впоминав, лиш пошукав у кишені, де були рублі та й табакерка, а тепер уже нема, лиш той рубель, що солдат дав за сповідь.

Прийшов попушка з церкви додому, а жінка зачала йому казати, що пропала солонина і хутро з вовків, і шапочка сперед святого Миколая. Але попушка каже:

— Цить, я вже знаю, котрий забрав. Він мене і в церкві обікрав, а тепер мовчи, бо він уже висповідався.
 
 
Подібні казки:

 

Додано: 7 листопада 2009

:kazkar

Переглянуто: 579

 (голосів: 0)
Комментарі (0)  До друку
Добавление коментария
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код:
оновити код
Введите код



 
© uft.org.ua 2009
Система Orphus