Жила на світі одна старенька баба. Жила вона сама, бо сини давно поженилися, дочки повіддавалися. Але баба була дуже хитра і мудра, жила справедливо, ніколи нікого не скривдила, нікого не обманула в своєму житті й ні від кого нічого не вкрала. В один час прив'язався до неї чорт, який перетворився в легіня, і став біду городити. Була в баби коза. Прийшов той леґінь і став гратися з козою, потім схопив її за хвіст і відірвав хвіст бабиній козі. Відтоді кози з короткими хвостами. Баба розсердилася і чорта попереджає:

— Якщо ти будеш мені біду робити, я ще в житті нікому лиха не зробила, а тобі зроблю.

А чорт стоїть і сміється.

Тоді баба взяла свяченої води і бризнула на легіня. А він як зареве, як запищить і давай тікати від баби та кричати :

— Почекай, вечором я прийду і розрахуюся з тобою!

Вечором баба позакривала всі вікна, двері, щоб той чорт не міг забратися до хижі. А давно комини були горожені із жердя, а не муровані з цегли. Баба взяла й поклала під комином котел з кип'ятком.

Як стемніло, чорт прийшов, посіпав дверми, а двері закриті, пішов до вікна — там теж не може зайти до хати. Він зразу подумав собі: «А я залізу в комин». І почав лізти в комин.

Там не вдержався на жердях і бехнув собою в котел з кип'ятком. Баба почула, що чорт пищить,— і качулку в руки. Що кип'яток пече чорта в котлі, а баба ще до того й качалкою плющить по голові та по ребрах. Ледве чорт з котла вимотався, і в двері та тікати; кричить на дворі:

— Бабо, оголошую тобі війну, завтра будемо воювати!

А баба говорить: — Будемо воювати, чорт би тебе забрав із чортом, але через пліт. Ти з того боку, а я з двора.

На другий день чорт узяв огняні вила і приходить до баби воювати. А баба пішла до коваля, взяла собі довге залізо, загострила його на кінці і зробила собі рожен. Настав день, і війна почалася. А плоти були горожені із жердя. Чорт як розбіжиться із своїми вилами, застромить у пліт і далі нічого зробити не може. А баба крізь пліт рожном як почала штрикати чорта і все влучить у нього. Чорт близько прибіжить з вилами, а баба чорта в черево, плечі, груди — то все проб'є рожном, бо рожен крізь пліт проходить, а чорт як ударить вилами, вони застрянуть у пліт і далі не йдуть. Так вони воювали цілий день. У чорта все тіло було поранене, попробиване, лиш кров із нього цяпала, а бабі не хибило нічого.

І так чорт змушений був здатися, і баба виграла війну.

Недарма кажуть, що бабу й чорт не змудрув.