У давнину жила собі чоловік, і була у нього кішка, яку він вважав такою розумною, такою незвичайною, що величав її не інакше, як Небо.

Прийшов до господаря кішки якось гість, почув це прізвисько, здивувався і питає:

— Чому ви, люб'язний, називаєте звичайну кішку Небо?

— Ця кішка зовсім не звичайна, - відповідає господар.— Таких дивовижних кішок світ ще не бачив. Тому тільки таке ім'я їй і підходить, - саме Небо, адже на світі немає нічого величнішого.

— Але хіба ви не знаєте, - говорить гість, - що хмари можуть закрити небо?

— Ви, мабуть, маєте рацію. Назву я свою кішку Хмарою.

— Але вітер жене хмари, куди йому надумається, - мовить гість.

— Що ж, - відповідає господар, - ви маєте рацію! Хай моя кішка зветься Вітром.

— Ви забули, напевне, що шлях вітру може перегородити стіна фортеці?

— Тоді назву я, мабуть, кішку Фортецею.

— Але ж кріпосну стіну може підгризти миша?..

— Тоді хай мою кішку звуть Мишою.

— Адже лише кішка може гідно впоратися з мишами?

— Тоді хай мою кішку звуть Кішкою, - сказав господар.

Розсміявся гість, заплескав в долоні. Гарна назва для кішки що і говорити.