Одного разу вони утрьох поїхали в ліс, заблукали там і блукали декілька днів. Ні сірників, ні кременя у них не було. Не могли вони розвести вогонь і дуже зголодніли. Раптом одного разу увечері вони побачили, що на узліссі у сутінках палає вогонь величиною з юрту. Побачивши вогонь, вони дуже зраділи і послали туди старшого брата. Підійшов він ближче і побачив: біля багаття величиною з юрту сидить старий з білим волоссям і білою бородою і мідною лозиною порухає багаття. Один з хлопців сказав:
- Ей, дідусь, поділися з нами вогнем. Ми заблукали і опинилися у великій скруті.
Старий відповів:
- Розкажи мені спочатку історію напівправду-напіввигадку. Тоді дам тобі вогню.
Хлопець подумав, що б йому розповісти, але нічого не придумав і тоді просто вихопив з багаття одне поліно, і побіг. Але старий не дав йому бігти довго, напав на нього, ударив його мідною лозиною і відняв поліно. Хлопець розповів про те своїм братам. Тоді середній брат сказав:
- Так, нічим тобі похвалитися, якщо ти не міг узяти вогонь у стариганя.
Так, дорікнувши братові, він сам пішов до старого. Як і раніше, старий попросив його розповісти напівправду-напіввигадку. Хлопець мовчки схопив одне поліно, що горіло, і побіг. Старий не дав йому бігти наздогнав його, ударив лозиною і відняв поліно. Хлопець в смуткові повернувся до братів. Тоді молодший брат сказав:
- Як же так, хлоп'ята, ви вважаєте себе людьми, а не можете розповісти старому напівправду-напіввигадку? І він пішов до старого. Сказав йому:
- Ей, дідусь, дай вогню!
І його старий попросив розповісти напівправду-напіввигадку.
Хлопець почав жваво розповідати без запинки:
- У старі часи, ще до народження моїх батьків, я пішов за ягодами і протягом декількох діб бродив по лісу, аж поки зупинився біля річки. Я захотів перепливти річку, тому схопив себе за вуха обома руками і перекинув на інший берег. Під час польоту у вухах моїх так свистіло мов крила у повітряного змія. Перелетів я на інший берег річки і впав так, що мої ноги увійшли в землю. Коли я так лежав, мимо пролітав сірий дятел, я схопив його за хвіст, і він витягнув мене із землі. Я пролетів разом з ним по повітрю, і він сів на дерево. Я провалився у дупло дерева і полетів вниз. Тут ворон підхопив мене і потягнув з собою. Я опинився в країні, де довкруги все було красивіше, ніж у мене на батьківщині. Я блукав там, але не знав, як повернутися до себе в рідні краї. В цей час до мене підійшов старий-селянин і порадив:
“Ти настав соломинки одну на іншу і по соломинках доберешся вниз в середній світ”.
Так я і зробив але не розрахував соломинок, не вистачило їх до землі, і я повис в повітрі. Я не міг летіти, оскільки у мене не було крил. Я впав в тундру, біля річки, і догодив прямо на спину ведмедя. Ведмідь перелякався від несподіванки і з ревом втік в ліс. Таким чином, деручись по соломинках, я дістався до своєї країни і залишився людиною.
Все це розповів молодший брат старому і той, дуже задоволений, дав йому вогню.