- Ну що за життя? - cкаржився заєць.
- Всього-то я боюся, все на мене страх наганяє. Тріснула суха гілочка - я вже здригнувся, пташка-пташинки з кущика на кущик перепурхнула - у мене серце у п'ятах. Миша по листю у свою нірку прошмигнула - і це мене налякало. Чи є взагалі хто або що на світі, чого б я не боявся? .. Ні, це не життя. Чим так жити та перед всіма як осиковий лист тремтіти - краще втопитися ... І побіг зайчисько на ближнє озеро.
Підбіг до озера і вже почав вибирати, де глибше. А на березі жаба сиділа, налякалась вона зайця тай бульк у воду.
Заєць від несподіванки аж на задні лапи присів, своїм вухам не вірить.
- Ось тобі й маєш! Виходить, хтось і мене боїться ... Ну, раз так то ще можна пожити.
І поскакав собі геть від озера. Та так і до цього дня живе.