Хлопчик сидів біля відчиненого вікна й пускав мильні бульбашки. Вони були легкі, красиві. Сонечко грало на бульбашках всіма кольорами веселки: жовтим, синім, зеленим, оранжевим, фіолетовим…
Легенький вітерець підхоплював бульбашки, й вони летіли над квітником, над кущами бузку. Їм хотілося піднятися вище за дерева, та ледве торкалися листя – вони лопались.
А одна велика Мильна Бульбашка, підхоплена вітром, полетіла у синє небо.
Побачила Мильну Бульбашку Ластівка, полинула до неї, летить поруч і дивується:
– Яке на вас гарне плаття! Яка ви красива! Ви чарівна пташка!
– Так, я чарівна пташка, – згорда відповіла Бульбашка. – Поглянь, одежа на мені веселкою грає.
Доторкнулася Ластівка до одежі — Мильна Бульбашка лопнула.
– Де ж це вона поділась та чарівна пташка? – здивувалася Ластівка. – Тільки бризки полетіли.