Наближалося чудове свято Різдва. У школі, де навчалася Ангеліна, повним ходом йшла підготовка до різдвяного концерту. Ось і сьогодні всі залишилися після уроків, щоб прикрасити зал гірляндами, сріблястим дощиком, кульками і сніжинками.
Коли Ангеліна нарешті вирушила додому, на вулиці зовсім стемніло. У небі запалилися яскраві зірочки. Сніжинки тихо падали на землю. У Ангеліни був чудовий настрій, і вона раз у раз приймалася танцювати на тротуарі, на подив перехожих.
Будиночки, повз які йшла маленька мишка, були такими теплими і затишними! З труб вився легкий димок, привітно світилися віконця, а на кожних дверях вже висів різдвяний вінок. Тільки самий останній будиночок на вулиці здавався занедбаним і сиротливим.
Ангеліна підійшла до нього і заглянула в темне віконце. Вона побачила літнього листоношу містера Белла, який, зіщулившись, сидів у кріслі біля каміна.
Ангеліна з усіх лапок помчала додому. Задихана, вона увірвалася в кухню, де мама і кузен Генрі готували смачну святкову вечерю, і розповіла про побачене.
«Бідолаха містер Белл, – скрушно похитала головою місіс Мишаусс. – Колись він служив листоношею у нас в містечку, але тепер став зовсім стареньким і більше не може працювати ».
Ангеліна тут же вирішила, що містеру Беллу неодмінно потрібно подарувати що-небудь на Різдво.
Мама приготувала тісто, і Ангеліна разом з Генрі стали ліпити солодке фігурне печиво. Вони вирізали з тіста зірочки, дзвіночки і ялинки.
Генрі зліпив велике печиво в подарунок Санта-Клаусу.
«Дивіться, як красиво вийшло! – гордо пропищав малюк. – Я сьогодні не ляжу спати, буду чекати, коли прийде Санта-Клаус, і сам подарую йому печиво! »
«Ні, Генрі, – строго сказала Ангеліна. – Санта-Клаус приходить вночі, коли всі діти вже міцно сплять. Залиш печиво на камінній полиці. Санта-Клаус зрозуміє, що воно для нього. А тепер швидко в ліжко! »
Генрі тупнув лапкою і запхикав: «Ні-і-і! Я не буду спати! Я хочу побачити Санта-Клауса! »
«Перестань, Генрі! Не можна бути таким плаксою! » – розсердилася Ангеліна.
Але Генрі ніяк не вгавав. Нарешті місіс Мишаусс взяла його на руки і віднесла в ліжко.
На ранок Ангеліна допомогла мамі і татові укласти в кошик печиво, пампушки з маком і головку сиру для містера Белла. «Генрі, хочеш піти разом з Ангеліною? – запитала місіс Мишаусс. – Ото ж бо зрадіє містер Белл, коли ви принесете йому різдвяні подарунки! » Але малюк Генрі все ще був ображений і не сказав у відповідь ні слова.
Ангеліна разом з татом взяли кошик і вирушили до містера Белла. По дорозі вони купили для літнього джентльмена велику пухнасту ялинку. Генрі з похмурим виглядом плентався за ними.
Старенький листоноша був дуже радий гостям. Він розцілував Ангеліну, потиснув лапу містеру Мишауссу. А потім помітив самотню фігурку малюка Генрі. «Що ж ти не заходиш в гості, друже? – ласкаво сказав містер Белл. – Ласкаво просимо!”
Коли всі пройшли в будинок, поважний дідок лукаво посміхнувся гостям: «А тепер друзі, зачекайте мене!»
Через кілька хвилин він знову з’явився у вітальні. Ангеліна і Генрі глянули на нього – і ахнули!
Перед ними стояв …
… справжнісінький САНТА-КЛАУС !
«Колись давним-давно я був Санта-Клаусом на міському різдвяному святі, – зітхнув містер Белл. – Славні були часи! » Він обняв Генрі, посадив його собі на коліна і почав розповідати різні історії.
В цей час Ангеліна прибирала ялинку, а містер Мишаусс дістав з кошика печиво і заварив запашний чай.
«У місті всі мене знали, – згадував містер Белл. – І звикли, що в будь-яку погоду я роз’їжджаю на велосипеді і доставляю листи і посилки. А напередодні Різдва я завжди привозив мишенятам подарунки.
Одного разу піднялася сильна заметіль, всі дороги замело. Тоді я склав подарунки в санки, став на лижі і пішов вперед, незважаючи на вітер і завірюху.
Я страшно замерз і ледь не збився зі шляху … Але все-таки мишенята отримали свої різдвяні подарунки вчасно! »
Генрі слухав затамувавши подих.
Нарешті гості стали прощатися з добрим господарем.
Перед виходом Генрі сунув лапку в кишеню свого пальтечка, дістав велике печиво, приготоване спеціально для Санта-Клауса, і простягнув його містеру Беллу.
«Спасибі, мої маленькі друзі! – розчулено сказав дідок. – Який чудовий подарунок! В останні роки мені ніхто нічого не дарував на Різдво! »
Він обняв мишенят, і в очах його блиснули сльози. Ангеліна побажала містеру Беллу щасливого Різдва і запросила його в школу на свято. -Тільки неодмінно надіньте костюм Сайту-Клауса! » – по-просила вона.
“Я обов’язково прийду!” – сказав колишній листоноша.
Містер Белл стримав свою обіцянку: він прийшов на свято в костюмі Санта-Клауса.
Поважного джентльмена посадили в перший ряд, щоб йому було добре видно різдвяне дійство.
Після виступу неї мишенята оточили містера Белла, який роздавав їм іграшки, солодощі і розповідав дивовижні історії. Найбільше радів малюк Генрі. Він так пишався, що цей чудовий Санта-Клаус – його найкращий друг!