Один старий пастух довго служив в маєтку, овець пас. А в маєтку на вигоні стояв дуб, і пастух часто під ним сидів. Одного разу вилізла з-під дуба змія, обвилася навколо шиї пастуха і звеліла її нести.
– Куди ж я тебе понесу? – запитує пастух.
– А я тобі скажу, – відповідає змія.
Несе пастух змію, а вона йому каже:
– Іди через ліс. Там будуть кидатися на тебе різні чудовиська, але ти не озирайся, тоді вони тебе не чіпатимуть.
Йдуть вони лісом. Чудовиська на пастуха кидаються, але пастух крокує, не оглядається. Минув він ліс, прийшов до будинку кам’яного. Там чарівник жив. Каже він пастуху:
– Що тобі дати за те, що ти мені дочку приніс?
– Нічого мені не треба, навчи тільки розуміти, що звірі говорять.
– Добре. Дихну тобі три рази в рот, і будеш знати, що говорять звірі. Але нікому про це не розповідай, не то помреш.
Дав пастух собі в рота дихнути і навчився розуміти звірів.
Чарівник теж наказав йому не озиратися, коли він назад через ліс піде. Інакше, каже, зжеруть тебе чудовиська. Пройшов пастух ліс і повернувся на вигін. Вівці як паслися, так і пасуться, не розбрелися нікуди. Влігся він знову під своїм дубом. Прилетіли два ворона, сіли на гіляку і закаркали:
– Якщо б цей чоловік знав, що під дубом зарита бочка з грошима, то не сидів би тут сиднем.
Почув це пастух, відігнав овець додому і розповів про все панові. Поїхали вони до того дуба і почали копати. Спочатку сам пастух копав, потім почали копати другі наймити, а під кінець знову пастух. Тут лопата в бочку з грошима і вперлася. Підняли її на жердинах, привезли в маєток. Пан каже:
– Половину візьму я, решта – тобі.
Але пастух не погодився. Пану дав менше, собі взяв більше, купив землі, хату і зажив багатієм. Завів двох коней, одружився.
Ось якось їхали вони з жінкою на поле, і раптом заіржав кінь, на якому їхав пастух, а потім кобила, на якій сиділа його жінка. Жеребець просто так сміявся, а кобила сказала:
– Ще б тобі не веселитися! Ти несеш одного, а я – трьох!
Кобила чекала народження лошатка, а жінка чоловіка чекала народження дитини. Чоловік зрозумів, що говорила кобила, і розреготався.
Жінці цікаво стало.
– Чого ти там заливаєшся? – питає. – А ну-ка розкажи.
– Так просто так, – відповідає чоловік.
Приїхали вони додому, а жінка все свого домагається: «Розкажи та розкажи». «Якщо розповім – помру», – говорить чоловік. Але вона все пристає і пристає. Тоді велів чоловік зробити собі труну, приніс її на подвір’я і зовсім вже було зібрався все жінці розповісти, як раптом пси завили, півень закукурікав, а пес на нього рикнув:
– Хіба ти не бачиш, що наш господар помирати зібрався? Чого веселишся?
Півень на це у відповідь:
– Я з десятьма курми справляюся, а йому з одною бабою не впоратися. Сміх, та й годі!
Почув це чоловік, встав з ліжка і давай жінку батогом вчити!
Труну спалив і після цього ще довго жив.