• Літературні казки
  • Народні казки
  • Про проект
  • Контакти
КазкиНародні казкиІталійські народні казкиОпудало (Італійська казка)

Опудало (Італійська казка)

Народні казки, Італійські народні казки28 травня 2016 р. 4868

Неподалік від Палермо лежать на двох протилежних горбах двоє сіл. Одне з них зветься Ізнелла, а друге К’яна. А поміж горбами була колись глибоченна криниця з чистою та холодною водою. І води тієї було стільки, що вистачило б іще на троє сіл.

Що й казати, не велика радість ходити дуже далеко з відрами, та ще з порожніми — з гори, а з повними — на гору.

А проте іншої ради не було. Віслюки, коли їм з боків починали прив’язувати шкіряні мішки з водою, зчиняли таке ревисько, що хоч з села тікай. Зате люди в обох селах були на диво, — з них ніхто ніколи не нарікав. Бо до криниці ходили не лише по воду, а ще й дізнатися, які новини є в сусідньому селі. Отак собі знятись буденного дня та й піти до сусідів ніхто вам не піде — ніколи. А біля криниці люди з обох сіл сходилися щодня. Жінки гомоніли між собою про всяку свою жіночу всячину, а чоловіки, пахкаючи люльками, вели поважніші розмови. Тим-то і найледачіша дівка щомиті ладна була хапати обплетену соломою череп’яну посудину, а лайдакуватий парубок — запрягати мула й спускатися до криниці по воду. Тут і знайомились, і закохувались, тут сварились і мирилися. А що вже добре було тут гратися дітям, то краще й не треба!

Одного ранку приходять ізнельці до криниці перші. Аж бачать — там сила силенна гайвороння, і так воно кряче, що навіть якби всі к’янці та ізнельці загукали разом, вони б себе не почули. Гайворони підскакували, скубли одне одного й били крильми. В криниці вже плавало хтозна й скільки пір’я та всілякого сміття, що накидало туди крикливе птаство.

Ізнельці спершу кинулися проганяти гайворонів, потім соромити їх. Та все дарма: кляте вороння й не думало розлітатись, а тільки перелітало з одного місця на інше. І хтозна, доки так тривало б, якби один розумник не порадив поставити біля криниці опудало.

Заходилися ізнельці його ставити. З усього села поназносили тичок, всілякого лахміття та соломи і набили таке здоровенне й страшне опудало, що куди там! Воно стояло над криницею і так махало дрантям на дерев’яних руках, ніби вітряк. Гайворони, як його вгледіли, то враз усі знялись і полетіли геть, а ізнельці злили сміття, що плавало в криниці зверху, понабирали води та й пішли собі додому. Вони й гадки не мали про те, як усе обернеться.

А сталося ось що. Тільки-но пішли й поїхали ізнельці, як із протилежного горба вервечкою почали сунути по воду к’янці. Вони ще здалеку побачили коло криниці страшного велетня. Ближче підійшли — як глянуть, а в нього головешка — як барило, тулуб — як троє барил завтовшки, а ручиська довжелезні, наче вітрякові крила! У к’янців і душа в п’яти сховалася! Спочатку вони заходилися по-доброму вмовляти велетня, вигукуючи:

— Агов, ти! Відступися від криниці і дай людям набрати води! Проте велетень ніби й не чув і тільки махав на них погрозливо ручиськами.

Під пекучим сонцем у к’янських чоловіків дуже хутко розгарячіли голови. У гніві й люті вони майнули в село, змастили свої заіржавлені рушниці, залягли на схилах і ну смалити по велетню! Луна вмить рознесла звістку по обох горбах.

Наполохалась Ізнелла: це ж, мабуть, на К’яну напав ворог, їх грабують і вбивають! А звідти до нас палицею докинути! Хутчій рятуватись, поки ще не пізно!

Чоловіки наказали дружинам:

— Зв’язуйте все добро, беріть дітей і виводьте худобу! Негайно вирушаємо!

Заплакали сполохані діти, заголосили жінки: всього не забереш, а своє добро тяжко кидати.

У селі знявся страшенний гармидер: чоловіки кричать, коні іржуть, ревуть корови.

Аж раптом якась твереза голова надумала інакше:

— Навіщо кидати хрящем усе, тяжкою працею нажите, коли можна пересунути горба з селом у безпечніше місце!

Всі кинулися здійснювати мудру раду. Позносили з усього села, які в кого були, мотузи, зав’язки, шворки, вуздечки, пояси і навіть шнурки від черевиків та й заходилися плести канат. А сплівши, обв’язали ним горба і ну тягти його з селом у бік моря.

Тим часом у к’янців вийшов увесь порох, і вони припинили стрілянину. А велетень як стояв, так і стоїть, мов укопаний!

— Покличмо лиш на допомогу ізнельців, — вирішили вони, порадившись. — Криниця-бо не тільки наша, а й їхня!

Вибрали трьох найвідважніших і найспритніших юнаків і послали їх до Ізнелли, наказавши якнайдальшою дорогою обійти велетня в долині. Ті невдовзі прибігли збілілі і вкрай розгублені.

— Все пропало! Настав нам кінець! — навперейми почали розповідати юнаки. — В Ізнеллі жодної живої душі немає. Весь горб обв’язаний товстим канатом, а за горбом якийсь страшний голос знай гукає: «Тягни — р-раз! Ану ще — р-раз!» Ізнельці перебираються в інше місце! Мабуть, цього велетня ніхто не спроможний подужати. Краще й нам тікати, доки не пізно!

Отож сплели й вони грубий канат, обперезали ним свій горб та й ну тягти його з селом деінде.

Хтозна, чим би це все скінчилося, якби не два хлопчаки — Чікко та Беппо. Вони прожили на світі вісімнадцять років на двох. А хлоп’ята це були — де не посій, то вродять. Чікко жив у К’яні, а Беппо — в Ізнеллі, а проте були з них приятелі — нерозлийвода. Якщо хлопчаки якоїсь ватаги наскакувати на Беппо, його обороняв Чікко, а як нападали на Чікко — за нього заступався Беппо. Коли ж ніхто не бився з ними, вони билися між собою.

Невдовзі перед тим, як біля криниці з’явився велетень, Чікко з Беппо разом знайшли старий іржавий обруч із якоїсь діжки. Зранку до вечора вони то нарізно, то в купі гасали за ним, а набігавшись, підкидали і ловили чи крутили, мов дзиґу. Аж надвечір, коли треба було вже вертатися додому, вони ховали обруч у потаємній схованці, неподалік від криниці. Так зробили хлопці й увечері перед згаданим переполохом. Отож, коли всі матері в обох селах похапцем ладналися переселятись, виносячи з домівок найпотрібніше та найдорожче, кожен із хлопців згадав і про свій скарб.

«Треба хутчій забрати обруч», — подумав Чікко.

«Треба мерщій побігти й схопити обруча», — майнуло в голові у Беппо.

Кинулись вони обоє щодуху по свій обруч та й зійшлись коло криниці, не чуючи ніякого лиха.

Стрілись хлопці та й засперечалися, кому має належати обруч. Сперечались, сперечались, доки, звісно ж, не поскублися як слід і не поламали обруча на шматки, видираючи один в одного з рук. Аж тоді, рюмсаючи, кожен потюпав додому.

— Ти де це вештаєшся, коли он переселятись треба! — стріла вдома Чікко його мати.

— Коло криниці, — відповів Чікко.

— Коло криниці? — жахнулася мати. — І тебе не вхопив велетень?

— Який там велетень? — відповів Чікко. — То ізнельці, щоб прогнати гайворонів, поставити опудало.

Як зачули таке к’янці — й канат випустили з рук.

— А ти де це був? — запитали ізнельці Беппо.

— Біля криниці, — відповів той.

— Як — біля криниці?! І вороже військо не взяло тебе в полон?

— Яке там військо! — відповів Беппо. — То к’янці стріляли в наше опудало.

Ізнельці тільки зиркнули один на одного та й посунули мовчки додому. Отак і зосталось усе на колишніх місцях — і К’яна, й Ізнелла, і опудало біля криниці.

Дарунки феї Кренського озера (Італійська казка)
Сорочине гніздо (Англійська казка)
twitter.com facebook.com
Більше цікавих казочок
Цзун – Довгий День (Китайська казка)
Дурень та чарівна сопілка (Українська казка)
Мудра баба (Українська казка)
Голуби і мисливець (Індійська казка)
Раджа і перевізник (Індійська казка)
Захочеш і гору зрушиш! (Китайська казка)
Мрія ледаря (Вірменська казка)
Горіх чи гарбуз? (Татарська казка)
Диявол і кравець (Англійська казка)
Жадібний багач (Білоруська казка)
Чотирнадцятий (Італійська казка)
Як заєць ошукав ведмедя (Українська казка)
Часто читають ⬇️
  • Шоколадна дорога (казка Джанні Родарі) 👁 53
  • Про що пес думає взимку і про що влітку (Польська казка) 👁 40
  • Метелик (казка Лесі Українки) 👁 39
  • Заєць-хвалько (Українська казка) 👁 35
  • Як пес собі друга знайшов (Українська казка) 👁 33
  • Вовк під вікном (Українська казка) 👁 31
  • Смерть короля (казка Джанні Родарі) 👁 31
  • Нолс і ялівець (казка Дональда Біссета) 👁 30
  • Дві білки і лисиця (Українська казка) 👁 28
  • Розум та щастя (Українська казка) 👁 26
ТОП-10 казок ⬇️
  • Війна грибів з ягодами (казка Володимира Даля)
  • Рукавичка (казка Наталі Забіли)
  • Вічна тополя (казка Василя Сухомлинського)
  • Пляшкове горлечко (казка Ганса Крістіана Андерсена)
  • Як Уле Якоп ходив до міста (казка Турбйорна Егнера)
  • Тіммі Тіптоус (казка Беатрікс Поттер)
  • Ведмедик Паддінгтон в саду (казка Майкла Бонда)
  • Казка про старого гнома (казка Захаріаса Топеліуса)
  • Про сосну, черепаху і тигра (Китайська казка)
  • Жабеня (казка Юрія Ярмиша)
Можливо, вас зацікавлять ⬇️
  • Лиха доля (Італійська казка)
  • Загублене серце (казка Зірки Мензатюк)
  • Аліса пірнає в море (казка Джанні Родарі)
  • Легкий хліб (Білоруська казка)
  • Розумна дівчина (Татарська казка)
  • Ведмедик Паддінгтон на ярмарку (казка Майкла Бонда)
  • Холодне серце (казка Вільгельма Гауфа)
  • Ведмедик Паддінгтон в зоопарку (казка Майкла Бонда)
  • Ведмедик Паддінгтон в цирку (казка Майкла Бонда)
  • Завидюща сова (Індійська казка)
Останні надходження ⬇️
  • Івашко – Ведмеже Вушко (Українська казка)
  • Хвалькувата миша (казка Джанні Родарі)
  • Недільний ранок (казка Джанні Родарі)
  • Дід та баба (Українська казка)
  • Про що пес думає взимку і про що влітку (Польська казка)
  • Смерть короля (казка Джанні Родарі)
  • Казка про чоловіка, що заступав Усевишнього (казка Емми Андієвської)
  • Лисиця, що мала мішок хитрощів, і кіт (Українська казка)
  • Як бусол помирив мишу із жабою (Українська казка)
  • Котик (Українська казка)
❤️ Наші друзі ⬇️
  • Безкоштовна онлайн бібліотека
  • Dreams – тлумачення снів та імен
  • Онлайн бібліотека художньої літератури
  • Discover – пізнавальний журнал
  • LifeHack – корисні поради на кожен день
  • Lapky.Online – журнал про домашніх улюбленців
  • Мультфільми для дітей
  • Дитячі книги в PDF/DJVU форматах
© Проект "Казки українською" | 2010 - 2025 рр. | Копіювання матеріалів сайту у будь-якому вигляді категорично заборонено і можливе лише з письмового дозволу адміністрації проекту.