Одного разу на сцені великого лондонського театру виступала молода балерина. Вона танцювала прекрасно і всім дуже сподобалося. Всім, крім самої балерини. Вона дуже розсердилася, що підлога на сцені скрипіла. У одному- єдиному місці. І як тільки вона наступала на це місце, лунало гучне: «Пії-і-і!»
Після концерту балерина сказала директору:
– На сцені в одному місці скрипить підлога. Кожен раз, коли я наступаю на це місце, чується «Пії-і-і!» – і я не можу добре танцювати.
– Я дуже засмучений! – сказав директор.- Вибачте, будь ласка. Обіцяю вам все негайно виправити.
І коли публіка розійшлася по домівках і в театрі згасли вогні, директор взяв молоток, вибрав найдовші цвяхи і зі свічкою в руці піднявся на сцену. Поставивши свічку на підлогу, він почав вистукувати молотком дошки. Тук-тук – скриплять чи ні? Тук-тук – скриплять чи ні?
І в одному місці підлога відповіла: «Пії-і-і!»
Директор прибив це місце цвяхами і на другий день сказав балерині:
– Все відремонтовано. Я прибив дошки цвяхами, більше не будуть скрипіти …
– Дякую! – сказала балерина.- Ви дуже уважний директор.
Тим часом зал наповнився публікою, зазвучав оркестр, балерина почала танцювати, і – знову! – як тільки вона наступала на те місце, лунало гучне «Пії-і-і!».
В антракті балерина покликала директора і запитала:
– Ви, здається, сказали, що все виправили і підлога більше не скрипить? Ось послухайте!
І вона пройшлася по тому місцю на сцені, і знову пролунало гучне «Пії-і-і!».
– Будь ласка, замініть ці скрипучі дошки!
Викликали столяра. Директор приніс цвяхи і молоток.
Удвох вони зняли скрипучі дошки і хотіли вже замінити їх новими, як раптом побачили – на тому місці, де були скрипучі дошки, – іграшкового ведмедика – Тедді.
– Який славний Тедді! – сказала балерина. Вона підняла його з підлоги і притиснула до грудей.
– Пії-і-і! – сказав Тедді.
– Так ось хто у всьому винен! – вигукнула балеріна.- Це він говорив «Пії-і-і!».
Всі засміялися.
Директор прибив на місце дошки. Знову заграла музика. І балерина танцювала в цей вечір краще, ніж завжди. А публіка їй голосно аплодувала.
Після концерту вона поїхала додому і ведмедика прихопила з собою. Було вже пізно, її маленький син міцно спав, і вона поклала Тедді поруч з ним на ліжко.
Вранці хлопчик прокинувся, побачив у себе на ліжку ведмедика і міцно його обійняв. І Тедді сказав йому:
– Пії-і-і!