Було це одного літнього дня. Жала молода селянка жито край дороги. От їде пан. Захотів він покепкувати з дівчини і, не привітавшись, запитує:
— Що це за дєрєвня?
— Що це за дерева? Оце дуб, ото граб, а там береза. А тобі чого треба?
— Та я тебе не це питаю.
— А що?
— Я хочу знати, що це за село?
— А-а-а, що то зацвіло? А то Никодимова гречка та Горпинині соняшники по бараболі.
— Я ж тебе не це питаю.
— А що?
— Скажи мені, кого ви в селі слухаєте?
— О-о-о! Та у нас в селі є один хлопець. Ото як вийде він у свято на вулицю, та як стане на сопілці грати, то і старі, і малі, і молоді — все село його слухає.
— Та я ж тебе не це питаю. Скажи мені, хто у вас в селі найстарший?
— А знаєте, є у нас в селі баба Терпелиха, то їй уже від Трійці дев’яносто дев’ятий рік пішов. Ото вона у нашому селі найстарша.
Нічого іншого не залишалося панові, як їхати далі, так нічого і не дізнавшись. Хотів пан над дівчиною покепкувати, та сталося так, що покепкували над ним.