В один прекрасний день послала дружина Тиндале на базар купити кислого молока і сметани. Піти Тиндале пішов, а глечика з собою не взяв. Дійшов він до базару, а там – наливай молоко і сметану хоч в жменю. Недовго думаючи, зняв Тиндале капелюх з голови і каже сам собі:
– Ось у це і наллю.
Підійшовши до жінки, що продавала молоко, попросив її:
– Лийте, пані, молоко в капелюх.
Та вилила кисле молоко і отримала гроші.
– Тепер – друга біда. У що налити сметану? – Подумав-подумав Тиндале і вирішив:
– Переверну я капелюх на ліву сторону. Зрадівши, що знайшов вихід з положення, вивернув він капелюх і не помітив, що молоко вилилося. Купив сметану і – тюп, тюп, тюп … – пустився в зворотню дорогу.
Жінка вже чекала його і, побачивши, що він купив тільки сметану, запитує:
– А де ж молоко, Тиндале?
– Так ось же воно! – сказав Тиндале і взявся перевертати капелюх тепер вже на праву сторону. Сметана – бульк! – прямо на землю. Так доніс Тиндале покупки до дому, – хай йому грець!