Жили три лисих брехуна. Ось пішли вони раз, йшли, йшли і прийшли в один будинок, а в будинку – ні стін, ні стелі, ні дверей.
Розвели вогонь. Шукали, шукали, знайшли один котел, у котла – ні дна, ні ручки, ні кришки.
Налили в котел води і пішли шукати чим би поживитися.
Йшли, йшли і знайшли мертвого зайця.
Принесли, стали варити. М’ясо все виварилося, навар залишився.
Подумали , вони і вирішили:
– Хто краще за всіх збреше, той і буде їсти той навар.
Перший каже :
– У нас в краю багато овець, пасуться вони за дев’ятьма високими горами, і стереже їх безліч пастухів.
А з тих гір проведені до нас труби. По тим трубам по хатах стікають і молоко, і масло, і сир.
А ми тільки їмо.
Другий говорить :
– У мого батька було сто бджолиних вуликів. Кожен день обходили ми ті вулики і перераховували бджіл.
Ось одного разу я недорахувався однієї бджоли. Побіг шукати її. Шукав, шукав і бачу вона в полі. Запрягли бджолу в плуг і орють на ній.
Побіг я додому, запряг буйвола, сів і поїхав. Приїхав, вхопив бджолу за вухо, хочу відвести додому. Відірвалася бджолина голова разом з вухом і залишилася у мене в руках.
Дістав я горіх, став терти ним бджолину шию. Виросло з шиї горіхове дерево, велике-превелике. У рік по три воза горіхів збираємо з нього.
Але прилетіла до горіха ворона, відганяю її раз – не летить, відганяю другій – не летить, взяв грудку землі, жбурнув в ворону. Застрягла грудка землі в гілках того горіха і почала рости. Росте, та грудка, росте і виросла в ціле хлібне поле, та яке!
І до цього дня оремо то поле, сіємо, жнемо і до двохсот мішків хліба збираємо.
– Це що, – каже третій, – ось я розповім вам, як мій батько на моїй матері одружився. Адже і я на тому весіллі був.
Запросили силу-силенну гостей. Зварили обід, розсадили гостей, обносили хлібом – на половину гостей не вистачило хліба.
Що робити?
Схопився я, запряг гусака, накидав йому на спину мішків з зерном, сів і помчав на млин. Раптом звідки не візьмись вовк. Вискочив з кущів, стрибнув на гусака і виїв у нього весь бік.
Що робити?
Зіскочив я, наламав гілляк, зробив гусакові бік, сів на нього, домчав до млина, змолов зерно, знову сів на гусака, навантажив на нього всю муку, вмить додому домчав.
Замісили тісто, спекли хліб, і не встигли гості і перший тост підняти, як вже гарячими хлібами всіх обносили.
Ось таке було весілля.
Всі визнали, що брехня третього брехуна найкраща і дістався йому той навар без м’яса.