За морем, за далекими краями, далеко-далеко за горами лежало собі Яєчко. Маленьке Яєчко, зовсім біле, майже прозоре.
Воно нудьгувало, тому вирішило мандрувати, аби побачити світ. Вирушивши в дорогу, Яєчко сміливо та швидко котилося.
Так воно довго мандрувало, допоки не зустріло Качку.
– Куди так котишся, Яєчко? – запитала Качка.
– Хочу побачити світ! – відповіло Яєчко.
– Я теж хочу, – мовила Качка.
І вирішили вони мандрувати вдвох. Яєчко котилось, а Качка йшла перевальцем, аж поки зустріли Півня.
– Куди прямуєте, кумоньки? – запитав Півень.
– Хочемо побачити світ, – відповіла Качка.
– І я теж хочу, – признався Півень.
– Тоді мандруймо разом, – запропонували Яєчко з Качкою. Ось вони вирушили в дорогу вже втрьох: першим котилось Яєчко, далі йшла перевальцем Качка, а за нею гордовито ступав Півень.
Весело мандруючи, зустріли вони Рака.
– Куди так ідете? – запитав Рак.
– Хочемо побачити світ, – відповів Півень.
– Так само, як і я, – підтвердив Рак.
– Тоді ходімо разом з нами, – запропонували Яєчко, Качка та Півень.
Ось так помандрували вони вже вчетверо: Яєчко котилось, Качка йшла перевальцем, Півень ступав гордовито, а Рак йшов задом наперед.
Раптом побачили Спицю для плетіння светрів.
– Що це таке? – з цікавістю запитали мандрівники.
– Я – Спиця бабусі Катерини, – відповів високий дзвінкий голосок.
– А що ти робиш сама на дорозі? – запитала Качка.
– Мандрую, хочу побачити світ, – відповіла Спиця.
– Так само, як і ми, – здивовано відповіли Яєчко, Качка, Півень і Рак – Ходімо з нами!
І так уже вп’ятьох вирушили в дорогу.
Віл, який пасся на луці, аж перестав жувати, коли побачив мандрівників.
– Куди веселим гуртом так ідете? – запитав.
– Хочемо побачити світ, – відповіли вони.
– Піду з вами, – мовив Віл.
Кінь, що йшов назустріч, спинив їх:
– Куди йдете?
– Побачити світ, – відповіли.
– Піду з вами, – вирішив Кінь і став біля Вола.
Рушили в дорогу всі разом: Яєчко – котячись, Качка – перевальцем, Півень – гордо ступаючи, Рак – задом наперед, Спиця – перевертаючись, а Віл з Конем – слідом за ними.
Нічна несподіванка.
Настала ніч. Семеро приятелів побачили хатку. У ній мешкало троє вовків, котрі в цей час були на полюванні.
– Увійдемо? – запитав Кінь.
– Зайдімо! – відповіли інші.
Кожен з них вибрав собі зручне місце:
Яєчко – у теплому попелі, що залишився від вогнища, Качка та Півень умостилися на печі, Рак заснув у ванні з водою, Спиця залізла в рушник, Кінь стояв посеред хатки, а Віл залишився ночувати на подвір’ї.
Втомлені довгою мандрівкою, всі швидко заснули, у хатинці запанувала тиша.
Тимчасом три вовки, господарі хатки, вже поверталися додому. Найстарший з них, понюхав повітря та сказав:
– Ой, ой, чую щось дивне в нашій хатці!
– Хто піде подивитися, що там коїться? – запитав другий.
– Я! – вигукнув наймолодший та найсміливіший Вовк.
Він сміливо зайшов до хатинки, підійшов до пічки, щоб знайти сірники, бо нічого не було видно. Тут Півень і Качка як заверещать! З переляку почали дзьобати Вовка.
Бідолаха, шукаючи тліючу головешку, щоб посвітити собі, поліз у пічку. Тоді Яєчко кинуло попелом йому в очі. Осліплений, кинувся до ванни, щоб умитися, але Рак сильно ущипнув його клешнею за носа. Бідолашний Вовк вхопив рушник, але Спиця вколола його в лапу. Переляканий сіроманець опинився посеред хатки, а Кінь дав йому такого стусана, що той отямився аж на подвір’ї, де Віл своїми рогами підкинув бідолаху в повітря. Вовк аж закричав:
– У нашій хатці страховиська! На пічці щось верещить, попіл сам летить в очі, вода щипається, рушник коле, підлога копається, а вила підкидають мене догори! Утікаймо, братчики, чимдуж!
Вовки втекли до лісу. У хатці знову стало тихо, всі заснули, а рано-вранці всі гуртом знову вирушили в дорогу. Хтозна, може, одного разу зустрінете їх. Вони все ще мандрують: Яєчко котиться, Качка йде перевальцем, Півень гордо ступає, Рак мандрує задом наперед, Спиця перевертається, а Кінь з Волом – йдуть слідом за ними…
Кожна людина єдина та неповторна. Саме тому співпраця збагачує та в результаті виявляється ефективнішою за будь-яку індивідуальну роботу.
Так сильно різняться одне від одного Яєчко, Качка, Рак і Спиця! Однак поєднавши свою різноманітність, можуть здолати навіть диких вовків і “мандрувати разом, щоб побачити світ…”.