Один з іранських шахів був таким товстим і важким, що це, як кажуть, було на шкоду його здоров’ю. Він зібрав всіх лікарів і зажадав, щоб вони його вилікували. Але що ті не робили, шах продовжував поправлятися.
І ось одного разу прийшов до нього один розумний лікар.
– Я тебе вилікую, великий шах, – сказав він.- Але дай мені три дні, щоб подумати, які ліки вибрати.
Коли минуло три дні, лікар сказав:
– О великий шах! Я вивчив твою долю і встановив, що тобі залишилося жити лише сорок днів. Якщо ти мені не віриш, посади мене в темницю.
Шах наказав посадити лікаря до в’язниці, а сам, оповитий тужливими думками про близьку смерть, відмовився від розваг і верхової їзди. Турбота і смуток оволоділи ним. Шах став уникати людей. З кожним днем збільшувалася його туга, і він почав худнути.
Коли ж минуло сорок днів, він наказав привести з в’язниці лікаря і запитав його, чому він, шах, ще живий.
– О великий шах! – відповів лікар.- Я пішов на хитрість, щоб змусити тебе схуднути. Іншого корисного для тебе засобу лікування я не знайшов.
І шах щедро віддячив йому.