Ця історія сталася в одному ляльковому будиночку дивовижної краси.
Будиночок був із червоної цегли, з білими віконницями. Були в нього справжні мереживні фіранки, вхідні двері та димар.
У будиночку жили дві ляльки, яких звали Люсінда і Джейн.
Люсінда вважалася господинею, але на кухні вона не господарювала.
Адже у неї була своя куховарка – Джейн, яка, правду кажучі, ніколи не готувала, бо обід їм купили вже готовий.
Він зберігався в коробочці, перекладеній стружками. Там були два червоних омара, окіст, риба, пудинг, кілька груш і апельсинів.
Всі ці страви була приклеєні до тарілок, але все одно, виглядали вони надзвичайно привабливою.
Якось вранці Люсінда і Джейн вирушили на прогулянку в ляльковому візку. У дитячій кімнаті нікого не залишилося, там запанувала повна тиша.
А потім почувся якийсь скрип та шурхіт – з-під плінтуса біля каміна, де була невелика щілина. Звідти показалася голова Тома-Мізинчика – лише на мить, і знову зникла.
А за хвилину показався ніс його дружини – Ханки-Манки.
Пересвідчившись, що в дитячій кімнаті нікого немає, вона вибігла на підстілку біля коробки з вугіллям. Ляльковий будиночок стояв якраз навпроти каміна.
Том-Мізинчик і Ханка-Манка навшпиньки подріботіли через килимок.
А потім вони стали штовхати вхідні двері – це було не так вже й легко! Миші піднялися сходами і опинилися в їдальні.
І страшенно зраділи!
На столі був приготовлений такий чудовий обід!
Там були крихітні ложечки, виделки і ножички і два лялькових стільчика – все таке зручне! Том-Мізинчик одразу ж почав різати окіст.
Він був такого соковитого червоного кольору, з жовтими прожилками.
Ножик зіскочив, і Том трішки порізався – довелося засунути палець до рота.
– Він не просмажений! Жорсткий який! Спробуй ти, Ханко-Манко!
Дружина підвелася на стільці і встромила в окіст другий ножик.
– Він жорсткий, як шинка в крамниці торговця сиром! – сказала вона.
Окіст із хрускотом відірвався від тарілки і закотився під стіл.
– Облиш його, – сказав Том-Мізинчик. – Дай мені трохи риби, Ханко-Манко!
Щоб відідрати рибу від тарілки, Ханка-Манка перепробувала всі крихітні ложечки, але риба була намертво приклеєна!
Том-Мізинчик втратив терпіння. Він викотив окіст на середину кімнати і почав бити по ньому совком та щипцями для вугілля – хрусь, хрусь, бац, бац!
Окіст розлетівся на шматочки – адже він був зроблений з гіпсу і пофарбований яскравою фарбою…
Люті й розчаруванню мишок не було меж.
Розлютившись, вони поламали пудинг, омарів, груші й апельсини.
Рибу, яка не хотіла відриватися від тарілки, вони кинули у вогонь каміна – намальований на тонкому папері, тож вона, зрозуміло, не згоріла.
Том-Мізинчик засунув голову до димаря і подивився вгору – там не було сажі.
Поки він колупався в димарі, Ханку-Манку спіткало ще одне розчарування.
Під комодом вона знайшла крихітні баночки з написами «Рис», «Кава», «Крупа», але коли вона відкрила баночки та висипала їх вміст, всередині виявилися всього лише червоні й блакитні намистини…
І тоді миші взялися від душі наводити в будинку безлад – особливо старався Том!
У спальні він витяг з комода одяг Джейн і викинув його з балкону.
Але Ханка-Манка завжди була економною. Роздерши подушку Люсінди і пустивши пір’я літати по кімнаті, вона згадала, що сама завжди мріяла про перину. За допомогою Тома вона віднесла одну подушку вниз, до мишачої нори.
Пропхати її через щілину було не так вже й просто, але нарешті їм це вдалося.
Потім Ханка-Манка повернулася і поцупила стільця, книжкову шафку, клітку для птахів і ще деякі дрібнички.
На жаль, книжкова шафа та пташина клітка не пролізли до мишачої нори. Мишка кинула їх за коробкою з вугіллям і повернулася за колискою.
Вона якраз поверталася з чергового походу із другим стільцем в лапках, коли почула голоси в передпокої. Миші шмигнули до нори, і до кімнати увійшли ляльки.
Яке жахливе видовище постало перед очима Джейн і Люсінди!
Люсінда присіла на перевернуту кухонну плиту і дивилася, а Джейн сперлася на буфет і посміхалася. Жодна з них не промовила ані слова.
Книжкову шафу і пташину клітку дістали з-за коробки з вугіллям, але колисочку та дещо з одягу Люсінди Ханка-Манка все ж таки забрала собі.
Вона також прихопила горщики і сковорідки та інші корисні речі.
Маленька дівчинка, якій належав ляльковий будиночок, сказала:
– Неодмінно треба купити ляльку-поліцейського!
А няня відповіла:
– Краще поставити мишоловки!
Ось так закінчилася казка про двох мишей та заподіяну ними шкоду.
Але, насправді, не такі вже вони були погані.
Адже Том-Мізинчик потім заплатив за все, що він зламав.
Він знайшов під килимком іржавий шестипенсовик, і напередодні Різдва вони разом із Ханкою-Манкою запхали його в одну з панчіх Люсінди і Джейн.
А щоранку – рано-вранці, поки ніхто не прокинувся, – Ханка-Манка приходить із совком та щіткою і замітає підлогу в ляльковому будиночку!