Жив колись в Фінляндії чоловік, який зловив білого ведмедя і повів його в Данію на королівський двір. Сталося так, що Різдво застало його на шляху. Він зупинився біля гори Довре, де стояв один-єдиний будинок, в якому жив чоловік на ім’я Халвор. І ось подорожній запитав у господаря, чи не можна йому з білим ведмедем переночувати в будинку.
“Боронь Боже! — вигукнув господар. — Ми не можемо нікого пустити переночувати, бо самі залишаємося без даху над головою. Щороку на Різдво в нашому будинку з’являються тролі і святкують всю ніч, і їх так багато, що нам ступити нікуди і доводиться самим йти з дому.
— Ну, тоді ти можеш пустити нас переночувати. Ведмідь ляже під грубкою, а я можу спати в комірчині — сказав подорожній.
І так довго він просив господаря, що той нарешті пустив його на нічліг. А господар і вся його родина зібралися і пішли з дому. Але перед тим як піти, вони накрили багатий стіл, поставили і солодку різдвяну кашу, і рибу, і різні ковбаси, і все смачне, що належить подавати дорогим гостям.
І що ви думаєте? Дійсно, в будинок завітали тролі — і старі, і молоді, і дітлахи. У одних був довгий хвіст, в інших — коротший, а деякі взагалі безхвості. А ще у багатьох були довгі-довгі носи. І всі вони їли, пили і куштували все, що стояло на столі.
Раптом один маленький троль побачив під грубкою білу шкірку. І ось цей хлопчик-троль взяв сосиску, встромив у неї вилку і підійшов до грубки, щоб підсмажити сосиску на вогні. Потім нахилився до ведмедя і запитав: “Кицю, кицю, хочеш ковбаски?” А сам суне гарячу вилку прямо ведмедеві в ніс. Ведмідь прокинувся, та як підскочить, та як заричить — тут всі тролі один за одним кинулися геть із дому. Втекли всі — і носаті, і хвостаті, і безхвості, і старі, і молоді, і дітлахи.
Через рік бідний Халвор, як завжди перед Різдвом, пішов в ліс нарубати дров, щоб натопити як слід піч до приходу тролів. Рубає він собі і рубає, раптом з лісу лунає страшний голос і кличе його:
— Халвор! Халвор!
— Я тут, — відповідає Халвор. Голос запитує:
— Де твоя велика кицька?
— В будинку, — відповідає Халвор. — Лежить під пічкою. — Вона народила шістьох кошенят. І всі вони вже більше за неї і ще зліші, ніж вона.
— Тоді ми більше ніколи не прийдемо до тебе! — крикнув троль.
З тих пір тролі не їдять солодку різдвяну кашу в будинку Халвора в Довре.