А ось казка про Алісу, що завжди і всюди падала.
Зібрався якось дідусь з нею в парк на прогулянку. Кличе:
– Алісо! Де ти?
– Я тут, дідусю!
– Де «тут»?
– У будильнику.
Відкрила вона з цікавості задню кришку будильника і незчулась, як опинилася між коліщатками і пружинками. А коліщатка крутяться, цокають; тож довелося їй перестрибувати з однієї осі на другу, поки не знайшла спокійної місцини.
Іншого разу кличе дідусь Алісу снідати:
– Алісо, де ти? Алісо!
– Я тут, дідусю!
– Де «тут»?
– Тутечки, в пляшці. Я хотіла пити і впала всередину. Бідолашна Аліса з сили вибилася, борсаючись у воді…
їй дуже пощастило, що минулого літа вона побувала в Сперлонго й там навчилася плавати по-жаб’ячому.
– Стривай, зараз я тебе витягну.
Дідусь опустив у пляшку мотузочок. Аліса вхопилась за нього і спритно видряпалась наверх, бо була доброю гімнасткою.
А ще одного разу Аліса кудись зникла. Шукав її і дідусь, шукала й бабуся, шукала тітка, і сусідка, яка щодня приходила читати дідусеві газету, бо шкодувала сорок лір, та все марно.
– Скоро вже й батьки з роботи вернуться. Як не знайдемо, то буде нам лихо,- бідкалась злякана бабуся.
– Алісо, де ти? Алісо!
Ніякої відповіді. Аліса не могла відповісти, бо пішла була на кухню, залізла з цікавості в шухляду, де лежали скатерки та серветки, і там задрімала. Хтось засунув шухляду, не звернувши уваги на Алісу. Дівчинка прокинулась у темряві. Але не злякалася, бо якось була залізла в кран, а там теж темно.
«Ось почнуть готувати вечерю,- міркувала Аліса,- тоді вже відсунуть шухляду».
Та ніхто про вечерю й не думав, бо ж Аліса пропала. Батьки вернулися з роботи й ну гримати на діда й бабу.
– Ось як ви її пильнуєте!
– Наші діти не залізали в крани, – заперечували дід з бабою,- за наших часів діти падали тільки з ліжка й набивали собі гулі на лобі.
Нарешті Алісі набридло чекати. Посунулась вона крізь скатертину на дно шухляди й загупала ногою: гуп! гуп! гуп!
Гуп! Гуп! Гуп! – кликала на допомогу Аліса.
– Стривайте,- сказав тато,- хтось стукає.
Скільки радості було, коли Алісу віднайшли! Та дівчинка відразу ж залізла в татову кишеню, і перше ніж її витягли, встигла заляпати обличчя пастою з кулькової ручки.