Жила колись на світі Рибка. Разом з іншими рибами вона плавала в морі, і їй здавалося, що море під нею темне-темне. Чим глибше, тим темніше. А коли вона дивилася вгору, то бачила блакитне небо і в небі червоний капелюх.
“От якби мені цього червоного капелюха!” – мріяла вона. І одного разу вона попрощалася з іншими рибами і попливла вгору, вгору і вгору, поки не допливла аж до самісінької морської поверхні. Куди не глянь, навколо було море, на морі великі кораблі, а над морем – синє небо, білі хмари і Червоний капелюх.
Рибка намагалася спливти ще вище, але всі її старання були марні, не могла ж вона зовсім вистрибнути з води.
І вона звернулася до Чайки, що пролітала над морем.
– Люба пані Чайко, підніміться, будь ласка, вище і дістаньте для мене он того червоного капелюшка! Мені він дуже подобається.
Але Чайка відповіла їй:
– Краще пливи подалі, бо я тебе з’їм на сніданок!
І з цими словами Чайка пірнула у воду і спробувала упіймати Рибку своїм великим, гострим і жовтим дзьобом. Але Рибка прошмигнула в глибину і сховалася.
Іншим разом Рибка побачила в човні рибалку з довгою вудкою, на кінці якої, звичайно, був гачок. Вона виринула з води і сказала:
– Будьте ласкаві, пане рибалко, дістаньте для мене вашою вудкою он того червоного капелюха!
– Дивись мені, а то сама потрапиш до мене на гачок! – сказав рибалка.
І він підняв вудку над головою, махнув нею три рази, а потім закинув подалі, щоб підчепити на гачок Рибку, але не влучив, і Рибка попливла.
Нарешті Рибка припливла до річки і побачила на її березі Слона. Слон наспівував собі під ніс пісеньку:
Я великий поважний слон
Листя і трава їжа моя
А смачне полуничне варення
Мрія моя.
Рибка крикнула йому:
– Дістань мені, будь ласка, своїм довгим хоботом он того червоного капелюха!
Слон потягнувся хоботом за червоним капелюхом, тягнувся, тягнувся що було сили, але так і не дотягнувся.
– Не виходить, – сказав він. – Краще я спіймаю тебе хоботом, закину високо в небо, і ти сама дістанеш червоного капелюха.
І слон, підхопивши Рибку хоботом, підкинув її високо-високо, вище за хмари, у самісіньке синє небо. Рибка подивилася – а замість червоного капелюха в небі висить червоне сонечко. І Рибка з гучним сплеском шубовснула назад у море.
Риби оточили її і питають:
– Що ж ти повернулася без Червоного капелюха?
– Це зовсім не Червоний капелюх, – відповідала їм Рибка, – це сонце.
Але вони сміялися з неї і говорили:
– Нас не обдуриш, це Червоний капелюх!