Жив на світі великий слон. Він жив у зоопарку разом зі своєю слонихою і маленьким слоненям, якого звали Ялмар.
Тато-слон був дуже великий. Мама-слониха теж була велика. І навіть Ялмара ніхто б не назвав дуже маленьким. Зовсім маленькими слони не бувають.
Якось слониха-мама і слоненя-син побачили, що тато-слон стоїть на голові.
— Що з тобою? — запитала слониха-мама.
— Намагаюся дещо згадати, — відповів тато-слон.
— Що ж ти намагаєшся згадати?
— Якби я знав, — відповів тато-слон, — я б не намагався. Чи не так, люба?
— Ялмар, — сказала слониха-мама синові, — біжи скоріше і постарайся знайти, що забув тато.
І Ялмар побіг по дорозі. Потім піднявся на невисокий пагорб біля бамбукового гаю і присів відпочити, а заразом подивитися, як грають у квача хмари на небі.
Раптом йому почулося, ніби хтось плаче. Плакали зовсім поруч, хоча Ялмар не бачив, хто це. І він сказав:
— Не плач. Хочеш, я допоможу тобі?
Плакати перестали.
— Хто ти? — запитав Ялмар.
— Забутий день народження. Я не знаю, чий я.
— Ай! — сказав Ялмар. — От біда. А святковий пиріг у тебе є?
— Звичайно! Який же день народження без пирога? На моєму оце шість свічок, отже, комусь сьогодні виповнилося шість років.
“Як добре, коли тобі шість років! — подумав Ялмар. — Дуже добре. Майже так само добре, як сім. П’ять років теж непогано, та й чотири нічого. Ну, а коли вісім — коли вісім, ти вже наполовину дорослий. І все ж таки, мабуть, найкраще, коли тобі шість”.
— Мені дуже, дуже шкода, — сказав він. — Але я нічим не можу тобі допомогти. Я просто не знаю, хто забув свій день народження.
І Ялмар поспішив додому.
Коли він повернувся, тато-слон вже не стояв на голові, а сидів за столом і обідав.
— Згадав! — сказав тато-слон. — Я так і знав, що це вчора, або завтра, або сьогодні. Так і знав!
— Що сьогодні? — запитав Ялмар.
— Що сьогодні твій день народження! — сказала слониха-мама, входячи до кімнати. — Тобі сьогодні виповнилося шість років.
Ялмар розхвилювався і побіг швидше назад до невисокого пагорба біля бамбукового гаю.
— Послухай! — крикнув він. — Виявляється, ти МІЙ день народження. Мені сьогодні шість років!
— Ура! — закричав забутий день народження. — Ура, ура, ура!
Увечері до чаю Ялмар отримав святковий пиріг з шістьма свічками. Він витягнув хобот і задув усі свічки разом.
“Оце здорово! — подумав він. — Добре, коли тобі шість років”.