Куди ж нам їхати відпочивати? – На берег моря, в село!
– В гори!
– У кругосвітнє плавання!
Троє поросят гаряче сперечалися. Один доводив, що найкращий відпочинок – це забратися на височенну гору. Підкорити її!
Інший мріяв про морську кругосвітню подорож. У нього є чудова підзорна труба. Він буде зовсім як капітан далекого плавання.
Ну, а третій – третій був би щасливий в селі, серед квітучих луків, де так мирно пасуться корови.
Але хіба домовишся з цими братиками! Незабаром суперечка переросла в бійку. Пішли в хід кулаки, почалося неймовірне звалище, піднявся відчайдушний вереск.
Але старший з поросят, найрозумніший, раптом перестав битися. Він придумав чудовий план.
– Ми поїдемо в кругосвітню подорож в нашому автомобілі. Побачимо і гори, і море, і село.
– Чудово!
– Ось це план!
У старий автомобіль поклали скрині, валізи, кошики, вузли, і в один прекрасний день наймолодший з братів сів за кермо, і троє поросят, голосно співаючи, вирушили в дорогу.
– Дивись! Дивись! -Вигукнув злий вовк, старий ворог трьох поросят.- Мої «добрі приятелі» кудись відправляються!
Він спостерігав за їх останніми приготуваннями, сховавшись за рогом.
– Поїду і я. Ось коли я з ними поквитаюся!
Заскочивши в свою машину, вовк швидко перетнув велику галявину і незабаром виїхав на ту ж дорогу, по якій їхали поросята, набагато випередивши їх.
Спішно вискочивши з автомобіля, вовк почав щосили працювати киркою. Він сопів, віддувався, крякав.
Нарешті, величезна яма була готова. І автомобіль поросят на повному ходу, зі страшним гуркотом, влетів в неї.
Але яке розчарування для вовка!
Всі поросята залишилися цілі. Тільки дуже перелякалися.
Який злий був вовк! Хіба заради цього він так старався ?! Але нічого, він ще свого доб’ється. Взявши коробку гострих цвяхів, він швидко розкидав їх по дорозі.
Тим часом поросята, крекчучи і сопучи, витягали машину з усіма валізами і вузлами з ями. Зробити це було дуже важко. Вони так змучилися! Але ось автомобіль знову стоїть на дорозі. Все знову складено, пов’язане. Можна їхати далі
Тепер за кермо сів середній братик. Він був обережнішим. Але тільки вони від’їхали … Банг! Банг! Банг! – лопнула одна, друга, третя шина … Яке страшне невезіння! Чимало довелося повозитися поросятам, перш ніж машина була готова до подальшої подорожі.
Але і це ще не все. Вовк не дрімав. Він знову обігнав поросят і повернув стрілку, що вказує на єдиний безпечний шлях, в іншу сторону – до прірви!
«Тепер їм не уникнути загибелі!» – вирішив вовк. Він сховався і став чекати.
Ось почувся шум мотора: «Зараз! Нарешті! » Все ближче … ближче …
Але і тут поросята відбулися лише переляком. Водій вів машину так обережно, що встиг загальмувати на самому краю прірви і спритно дав задній хід. Поросята так перехвилювали, що далі їхати було неможливо. Поруч вони побачили чудову галявину і одразу взялися за справу. На зеленій галявині миттю поставили намет, розвели багаття, підвісили над вогнем величезний котел. Табір готовий.
Над наметом весело майорить красивий прапорець. Який прекрасний спокійний відпочинок! Поросята його заслужили, адже вони подолали такі перешкоди.
Але чия це голова виглядає з за великого каменя?
Так. Ви вгадали. Це знову вовк. Ще більш злий, ніж завжди: стільки витрачено сил, а поросята не тільки цілі, а ще й задоволені і веселі.
– Нічого. Я придумаю щось новеньке! Останнє слово буде за мною, – пробурчав вовк і раптом завив страшним голосом.
Бідні поросята! Куди поділася їх веселість ?! Вони застигли від страху. А виття ставало все нестерпнішим. Збожеволівши від жаху, поросята кинулися геть від табору. Прощай, намет, прощай, красивий, веселий прапорець! Прощай, відпочинок! Все залишилося далеко позаду, а поросята все бігли і бігли.
А вовк … Він не гаяв часу. Вдосталь посміявшись над поросятами, він підкрався до згаслого багаття і заклав під самий котел, дві гранати. Вже тепер поросятам не минути лиха! Нескоро повернулися поросята. Вони довго не вірили тиші. Занадто багато лиха раптом навалилося на них. Дуже обережно наближалися вони до свого табору. Але все було тихо. І тоді поросята зовсім заспокоїлися, повеселішали, заметушилися біля згаслого багаття. Швидше, швидше треба знову розпалити його. Пора, нарешті, повечеряти.
Сівши біля самого багаття, вони зібралися вечеряти. Як раптом … Бум! Бум! Страшні вибухи розкидали поросят в різні боки. Старше, найрозумніше порося, раптом побачило недалеко від себе жмут сірої вовни. Воно миттєво скочило на ноги: «Так ось в чому справа!»
– О! О! – закричав він, вражений своїм відкриттям.- Ось хто винен у всіх наших бідах! – і він показав братцям вовчу шерсть.- Це наш вічний ворог! Вовк! Ну що ж, якщо так, будемо битися.
З кошика з їжею поросята дістали найбільш жирне курча і нашпигували його колючками. Частування готове. Ненажера-вовк не втерпить, обов’язково спробує апетитне курча. Троє поросят, сховавшись в кущі, бачили, як жадібно схопив вовк курча і вмить проковтнув його. Але що сталося?
– О! Що так колить і пече ?! – завив вовк не своїм голосом. Він кинувся бігти щодуху і скоро зник з очей.
– Ага! Ага! Добре сміється той, хто сміється останнім! – сказало найстарше і найрозумніше поросятко, воно завжди старалось повчати своїх молодших братів.
Сьогодні вони готові були вислуховувати від нього будь-які повчання. Вони були такі щасливі! Злий вовк нарешті залишить їх у спокої. Вони зможуть чудово відпочити!
І поросята в повному захваті заспівали свою переможну пісню:
Нам не страшний сірий вовк,
Сірий вовк, сірий вовк!