Побачило Сонечко хвору Дівчинку в ліжку. Дівчинка лежала, очі її були закриті, вона тихо стогнала.
Жаль стало Сонечкові Дівчинку. Нахилилось воно над її голівкою й тихо прошепотіло:
— Візьми, Дівчинко, чарівне намисто з чотирма променями. Чотирьох нещасних ти можеш зробити щасливими. На кого спрямуєш промінь — той і стане щасливим.
Відкрила очі Дівчинка, бачить — лежить на постелі чарівне намисто, чотири промені грають на стіні.
«На кого ж направити щасливі промені? — думає Дівчинка. — Хто у нас нещасливий?»
Подумала і важко зітхнула: нещасними були бабуся, дідусь, тато й мама. У бабусі зуб болить, у дідуся ліжко скрипить, татко горілку п’є, мама сльози ллє.
Спрямувала Дівчинка чарівний промінь на бабусю — і зуб у неї зразу ж перестав боліти.
Спрямувала промінь на дідуся — ліжко перестало скрипіти.
Спрямувала промінь на тата — перестав тато горілку пити.
Спрямувала промінь на маму — перестала мама сльози лити, радісно посміхається.
Про себе, про свою хворобу Дівчинка забула.
А коли всі стали щасливими, вона стала найщасливішою, і хвороба залишила її.