Жили колись на світі поліцейський Артур і поліцейський кінь Гаррі, обидва страшенні бешкетники.
Одягнувши синю форму і почепивши на пояс гумову палицю, Артур щодня сідав верхи на Гаррі та їхав через весь Лондон.
Найулюбленішою витівкою Гаррі було плестися в хвості у якогось автобуса і дихати на заднє скло, поки скло не запітніє. Тоді Артур, піднявшись у сідлі, малював пальцем на склі всякі пики, а Гаррі сміявся, дивлячись на них.
Вони так часто займалися цією справою – Гаррі дріботів за автобусом і дихав на скло, а Артур малював пики, – що в них не залишалося часу ловити шахраїв.
І от якось вранці інспектор поліції Реджинальд покликав до себе сержанта і сказав:
– Сержанте!
– Слухаю, сер! – відповів сержант, виструнчившись перед інспектором.
– Сержанте, – запитав Реджинальд, – а чому Артур не ловить шахраїв?
– Не можу знати, сер, – відповів сержант.
– Треба з’ясувати, сержанте. Це велике упущення, – сказав інспектор Реджинальд.
– Єс, сер! – відповів Джордж (так звали сержанта) і віддав честь.
Потім він вийшов на вулицю, сів на свого коня – це був дуже хороший кінь, він ніколи не ганявся за автобусами і не дихав на скло – і поїхав вулицями Лондона шукати Артура і Гаррі, щоб подивитися, чим вони займаються.
Нарешті він їх побачив. Гаррі в цей час як раз дихав на заднє скло автобуса, а Артур, нахилившись вперед, малював на склі смішні пики.
«От же ж бешкетники! – подумав сержант Джордж. – А справа, здається, цікава! Може й мені спробувати?»
І він направив свого коня слідом за автобусом, щоб кінь подихав на заднє скло. А коли скло запітніло, Джордж нахилився вперед і намалював на ньому пальцем портрет інспектора Реджинальда.
Тут його побачив інший поліцейський.
Йому теж сподобалося це веселе заняття, і він теж вирішив його спробувати.
А скоро вже вся кінна поліція їхала за автобусами: коні дихали на заднє скло, а поліцейські малювали на склі пики.
Лондонські шахраї не знали, що й думати: ніхто більше їх не ловив.
– Що сталося з поліцією? – питали вони один одного.
Нарешті вони вирішили з’ясувати, в чому справа, і з’ясували, що поліцейські нема коли, бо вони малюють на задніх шибках автобусів пики.
– Веселе заняття! – сказали шахраї.
І вони передумали бути шахраями, а купили собі коней, навчили їх дихати на задні шибки автобусів і теж стали малювати всякі пики.
Інспектор поліції Лондона був дуже задоволений. Він похвалив Гаррі й Артура і наказав зробити Артура сержантом .